Розділ «ЛЕКЦІЯ 2.5. Культура мови і техніка мовлення як основні професійні інструменти у педагогічній діяльності вихователя ДНЗ»

2. Темп.

У це поняття входить:

- швидкість мовлення в цілому залежить від особистості того, хто говорить, і змісту мови, оптимальна швидкість мовлення складає 120-150 слів за хвилину. Як показує досвід, чим важливіший зміст розмови, тим повільніший її перебіг. Виняток становлять бесіди, що викликають напружений стан співрозмовників (за таких умов мова прискорена);

- довгота звучання окремих фраз залежить від здатності того, хто говорить, розтягувати чи стискувати склади залежно від їх значення і почуттів, що демонструються. Наприклад, у російськомовному словосполученні "ночь напролет" тривалість звучання другого слова більша, ніж першого, незважаючи на те, що за кількістю фонем воно довше;

- інтервали та паузи завжди необхідні за умов правильного застосування. Вони поліпшують дихання оратора у ситуаціях тривалого монологічного мовлення, дають можливість зібратися з думками, дібрати потрібні слова, необхідні для виділення головної кульмінаційної думки. Недоліки темпу:

а) мова прискорена (чинники: розгубленість, невпевненість у собі, бажання якнайшвидше завершити розмову);

б) схвильована мова (викликана похвалою, захопленням доповідача темою свого виступу); слід пам'ятати, що прискореність і виразність мовлення - характеристики, протилежні за змістом одна одній, а тому, якщо людина намагається одночасно говорити прискорено та виразно, вказані характеристики мовлення здатні взаєморуйнуватись;

в) повільна мова (зумовлена типом темпераменту: (флегматик), байдужістю до теми розмови чи співрозмовників, відсутністю знань);

г) невпевнена мова (характерна для тих, хто не зовсім розуміє, про що говорити, чи не впевнений у правильності сказаного. У такій ситуації доповідач використовує не зовсім доцільні прийоми: дуже сповільнюють темп, часто вживаючи "- Е...", замовкають на тривалий час, очікуючи, коли прийдуть необхідні слова.

3. Висота

Здатність володіти діапазоном голосу в межах показників музичної шкали, що визначається частотою коливання голових зв'язок за секунду. Зміна висоти досягається 2 способами:

1) перехід - це зсув у висоті від однієї звукової одиниці до іншої, де звуковою одиницею є склад. Наприклад, перехід інтонації у слові "Сідай";

2) плавне інтонаційне ковзання. У межах одного складу воно може бути одиничним та подвійним. Одиничне здійснюється підвищенням висоти тільки вгору або тільки вниз. Подвійне ж - спочатку вгору, потім вниз чи навпаки. Наприклад, якщо слово "Так" вимовляється як запитання, то це здійснюється шляхом одиничного ковзання вгору, якщо як ствердження - шляхом одиничного ковзання вниз, якщо через це слово передаємо здивування чи сарказм - шляхом подвійного ковзання вгору і вниз. Більш поширеним є одиничне інтонаційне ковзання, подвійне використовують, щоб зробити мовлення особливо виразним. Чим більше використовується у мовленні подвійних ковзань, тим більш мелодійним є загальний малюнок мови. Наприклад, одного разу вранці письменник Марк Твен дуже порізав обличчя під час гоління і відреагував дуже емоційно нецензурною лайкою. Дружина, яка випадково стала свідком такої нетактовної поведінки чоловіка, вирішила повторити сказане, щоб продемонструвати, як непривабливо це звучить. Марк Твен критично вислухав і відмітив: "Дорогенька, слова такі, а музика не та!"

За допомогою висоти можна:

- передати почуття;

- виділити головне;

- продемонструвати ставлення до співрозмовника чи слухачів, до змісту того, про що говориш;

- підкреслити контрастність того, про що говориш.

Якщо професійна діяльність вимагає від фахівця майстерності у виступах публічно, порадою може бути тренування власного слуху з тим, щоб відчувати різні відтінки у висоті звучання та використовувати власний діапазон голосу. Наприклад, словосполучення "Іди сюди" можна вимовити з більш ніж двадцятьма інтонаційними відтінками. Герой фільму "Місце зустрічі змінити не можна" Гліб Жиглов говорив, що слово "Сволота" можна сказати так, що злочинець розтане від задоволення.

Недоліки інтонування: