Розділ «2. Професійне спілкування у структурі діяльності педагога»

- Ні пуху, ні пера, - хтось шепнув. Однак Василь навіть не обернувся на голос свого товариша. Не хотілося йти до директора, бо він здавався суворим. Звичайно, почне відчитувати, а може, скаже ще й татові...

- Що сталося, Василю? - хлопець знітився, почувши голос директора.

- Та... складав вірші на уроці Галини Іванівни, а вона... вигнала мене.

Павло Максимович мав намір повестися владно, принаймні наказати, щоб хлопець без батька не приходив до школи. Але, зазирнувши в голубі, наполохані очі Василя, згадав родину хлопця, що складалася із трьох зведених дітей, і замислився.

- А ну, покажи, Василю, того вірша. Чи варта шкура вичинки?

Підліток простягнув директорові папірець, складений учетверо.

Директор підійшов ближче до вікна.

- А що? Непогано, Василю, у тебе виходить. Особливо мені подобається місце, де змальовано сільський пейзаж: гай і поле. Я зараз зайнятий господарськими справами, тому не маю часу. Ось візьми ключ від мого кабінету, зручно вмощуйся за столом і, якщо е ще натхнення, закінчуй вірш. Наближається Новий рік, напиши щось гарне, поетичне для стіннівки. А я за півгодини буду. Отоді й почитаємо разом. Гаразд?

Хлопець кивнув головою.

Павло Максимович, ідучи на подвір'я, думав про те, що кожна дитина - це неповторна, унікальна особистість і повинен бути суто індивідуальний підхід до неї... А Галина Іванівна... Та чи зрозуміє усе це вона?

1. Як ви оцінюєте поведінку вчительки, директора школи?

2. Як директору школи побудувати розмову з учителькою?

3. Як би ви вчинили у такій ситуації?

3. Учителька-початківець прийшла на свій перший урок у 6-му класі. Хвилюючись, вона почала пояснення нового матеріалу, але через деякий час відчула, що клас неуважний. їй не відразу вдалося змусити себе зосередитися на джерелі шуму, який їй заважав. Пробігши поглядом по класу, вона побачила, як кремезний хлопець час від часу стукав пеналом по парті. За кожним ударом у класі лунав приглушений сміх.

Учителька намагалася зупинити бешкетника поглядом, відтак зробила зауваження, але ніщо не допомогло.

- А я ненавмисно! Я більше не буду, - завченою скоромовкою відповів' хлопець, але через п'ять хвилин знову грюкнув пеналом.

Учителька стримано сказала:

- Відкрили зошити. Записали число. Самостійна робота...

У класі настала тиша. Учні почали працювати, а бешкетник ще кілька разів пробував розвеселити клас, але без успіху. Тоді сам дістав із портфеля зошит.

- Ні, - сказала вчителька. - Цю роботу виконуватимуть усі, крім тебе. Ти продовжуватимеш стукати до кінця уроку! Стукай, я тобі ще додому дам завдання стукати...