Розділ «Додатки»

1. Професійна діяльність і особистість педагога

Педагогічні задачі

1. В учительській точилася розмова про труднощі вчительської праці, критерії її оцінювання. Думки були різними. Одні говорили, що вчитель тоді вчитель, коли він блискуче знає свій предмет. Інші стверджували, що тільки той учитель - майстер, хто вільно володіє формами позаурочної роботи. Треті віддавали пріоритет умінню працювати з батьками, казали, що це найскладніша ділянка учительської роботи. А ще була така думка: треба навчити дитину вчитися все життя, тому головне в учителя - його методичний багаж. Дехто вважав, що найважливіший показник якості вчителя - його кругозір.

Раптом Єлизавета Михайлівна шумно склала зошити, окуляри і тоном, який свідчив, що висловлювання вчителів зачепили її самолюбство, голосно сказала:

- А я вважала і вважаю, що головне в учителеві - це сумлінність. - І після невеликої паузи продовжувала: - Я ось всі двадцять п'ять років першою приходжу в школу і останньою йду. Я всю себе віддаю дітям.

Підійшовши до дверей, вона рішуче повторила:

- Треба всього себе віддавати дітям - ось що робить учителя Учителем!

У цей момент Анатолій Миколайович, молодий фізик, додав:

- А ще треба мати що віддавати!

Дискусія в учительській на цьому не скінчилася. Літня вчителька Софія Павлівна, котра досі не брала участі в розмові, зітхнувши, промовила:

- Якість нашої роботи, а отже, нашу компетентність і сумлінність можна визначити лише за результатами нашої роботи - яких дітей випустили ми в життя, ким і якими вони стали. Серед моїх, наприклад, два академіки, один у загоні космонавтів, троє докторів наук, четверо артистів, п'ять педагогів, суддя, навіть заступник міністра є, а вже інженерів, лікарів, журналістів, робітників - не злічити.

- Софіє Павлівно, а скількох ви не врятували? - раптом запитав Анатолій Миколайович.

- Як це - не врятувала? Від чого не врятувала? - не відразу зрозуміла колега.

- Ну, скільки тих, хто спився чи опинився на лаві підсудних? Або тих, які виросли поганими людьми?

Софія Павлівна без образи сприйняла запитання молодого вчителя.

- А ви маєте рацію. Я ніколи не рахувала тих, кого не врятувала. Є, мабуть, і такі. Мені, як і іншим, завжди приємно було працювати із сильними, здібними, яскравими дітьми, які самі хотіли вчитися. За ними когось, напевно, і проґавила. Мабуть, якби кожен учитель за роки роботи в школі врятував хоча б одну долю, то в країні не було б негідників і підлих людей.

1. Що ж головне в діяльності вчителя?

2. Хто з учителів має рацію?

3. Поясніть вислів: "Учитель продовжує себе в дітях".