TextBook Ярославнин голос чути, зозулею незнаємо рано кучить: «Полечу, – рекла, – зозулею по Дунаєві, умочу бобровий рукав в Каялі-ріці, утру князю кровавії єго рани на скоснілім єго тілі».
Ярославна рано плаче в Путивлі, на заборолі, рекучи: «О вітре, парусе! Чому, господине, насильно вієш? Чому мечеш ханівськії стрілки на своїх нетрудних крильцях на моєго мужа військо? Мало ж ти було гір під облаки віяти, леліючи кораблі на синім морі? Чому-сь, господине, моє веселіє по ковилю розвіяв?»
Ярославна рано плаче в Путивлі-городі на заборолі, рекучи: «О Дніпре-Славуто! Ти пробив єси каменнії гори скрізь землю половечеськую. Ти леліяв єси на собі Святославові байдаки до полку Кобякова. Прилелій, господине, моєго мужа ко мні, абих не слала к нему слез на море рано».
Ярославна рано плаче в Путивлі на заборолі, рекучи: «Світлоє і пресвітлоє сонце! Всім тепле і красне єси. Чому-сь, господине, простер свій гарячий луч на мужа військо, в полі безвіднім жаждою їм луки спачив, тугою їм сагайдаки заткав?»
XI
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Слово о полку Ігоревім» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „X“ на сторінці 1. Приємного читання.