Розділ «ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ»

Про військо Запорозьке пи́сьма хто читає,

Той мужність їм і славу мимохіть признає,

Тут завше-бо такії лицарі бували,

Що ворогів вітчизни мужньо розбивали,

Тож лицарство славніше в світі не буває,

Як Військо Запорозьке, що врага жахає.

Є наслідок, ох, Боже, – не давай дізнати:

Без них упало війська у боях багато:

При королі в Волохах, при князях траплялось,

При гетьманах коронних теж так учинялось.

На плаці пребагато лицарів лишали —

На християн поганське серце надихали.

У битві тогорічній хтозна-що б чинилось,

Коли б то Запорозьке воїнство не билось.

Воно ж бо, із коронним військом обіч ставши,

Змагало мужньо турок, в поміч Бога взявши.

Тож відаймо, що згода з того досягає;

Хати і царства, панства цілими лишає.

Дай, Боже, отож, згоди нашим християнам,