Розділ «Частина 3 Вершник апокаліпсису»

Вершник апокаліпсису

40

Подорож верхи неабияк стомила Макса Пеппера. Сідниці пекло вогнем, руки й ноги затерпли, в голові паморочилося, а все тіло боліло, ніби його вчора добряче відлупцювали. Слід було спішитися й хоча б трохи відпочити, але про це не могло бути й мови.

Сонце піднялося над саваною і залило пагорби густо рожевим світлом. Загін перебував у дорозі вже досить, довго, та до оповитих легендами столових гір, судячи з усього, ще було далеко. Звісно, не можна було сподіватися на те, що гори Гомборі починаються одразу за Тімбукту, тим більше, що, глянувши на карту, журналіст виявив, що попереду ще двісті кілометрів стомливого шляху пустельною рівниною.

Двісті кілометрів у сідлі серед нескінченних пісків, каміння та гальки! Це забагато навіть для досвідченого вершника. А ще ця запаморочлива одноманітність ландшафту!..

Відтоді, як експедиція покинула зелені береги Нігеру, Макс втратив відчуття часу. Все злилося в нескінченну рудувато-сіру стрічку. На привалах вони поспіхом щось їли, втамовували спрагу, знову сідали в сідла і їхали далі. Іноді Уїлсон дозволяв їм перепочити кілька годин, але виспатися як слід ніколи не вдавалося. Навіть бесіди з Гаррі Босуеллом зрештою зійшли нанівець. Обидва репортери тепер їхали мовчки, похмуро втупившись у спини вершників, які очолювали караван.

Пеппер відчував, що зараз засне просто в сідлі. Нічліг знову виявився надто коротким, а його матрац надто жорстким, тож зараз йому залишалося тільки зітхати, згадуючи про рівну долівку, зручну постіль і рідний дах над головою.

Очі його вже майже заплющилися, коли спереду долинув різкий вигук. Джонатан Арчер, який зазвичай їхав в авангарді, тепер розвернув коня і прямував до них.

— Всім спішитися! Швидше!

Макс здригнувся, прокинувшись від його голосу.

— Що трапилося?

— Бербери! Близько дюжини. І їдуть просто до нас.

Уїлсон притримав свого норовливого коня за поводи.

— Озброєні?

— Ще б пак!

Макс моментально отямився. Про войовничість берберів — кочового народу, який мешкав переважно в таких країнах, як Алжир, Марокко й Туніс, — він чув, і не раз. Деякі берберські племена, такі як туареги, мешкали в глибині Сахари і славилися безприкладною відвагою та жорстокістю. Якщо туареги наважувалися здійснити розбійницький напад на караван, то не залишали живих свідків.

Репортер зістрибнув із сідла й разом з усіма побіг за високу піщану дюну. Відомо, що найголовнішою приманкою для берберів є коні. Серед кочових племен ці тварини надзвичайно високо цінуються, — особливо такі чудові чистопорідні екземпляри, як сірий у яблуках жеребець Джейбса Уїлсона.

Макс іще не встиг дістатися до дюни, коли з правого боку від них почувся перший постріл. Просвистіла куля, зметнувши фонтан піску.

— Вони вже на відстані пострілу! — гукнув Арчер. — Ідіть до мене й розбирайте рушниці, зараз ми завдамо перцю цим дикунам!