Розділ «Вечір (Замість післямови)»

(Замість післямови)

Варан і Есквайр сиділи на даху напівзруйнованого будинку і дивилися на укріпрайон супротивника крізь вічко тепловізора, передаючи один одному дорогоцінний прилад. Уже кілька днів з того боку не стріляли, і бійці з подивом вслухалися в тишу, очікуючи на підступ. Але водночас тиша розслабляла й спокушала можливістю поговорити на невійськові теми. Як кажуть, почесати язики. Варан відірвався від вічка:

— А знаєш, Есквайре, я з подивом виявив, що український прапор спочатку виглядав трохи інакше. Є навіть фото початку минулого століття, де жовтий угорі, а синій унизу. Дехто каже, що саме тому в нас зараз багато негараздів. Це ж містика символів! Варто перевернути прапор, і ми зразу здобудемо успіх. І все стане на свої місця!

Есквайр, спершись долонею на станок автоматичного гранатомета, подумав кілька секунд, перш ніж відповісти:

— Може, так і є. Але тисячі хлопців проливали кров саме за цей прапор. За ці неправильно розташовані прямокутники. За золотий унизу і синій зверху. За поля і за небеса. І навіть якщо ти маєш рацію, друже, навіть якщо колись усе було по-твоєму, то зараз усе інакше. Вони вже освятили цей прапор своїм життям. І смертю. Все змінюється, друже Варане, все постійно змінюється.

Вечір навалювався повільно й неминуче. Він дихав тривогою, але її відганяв дзвінкий гавкіт цуценят удалині, степовий вітер підхоплював його і відносив геть від цього місця. Туди, де не дають заснути хіба що солов'їні рулади і тріскіт цикад під вогняними трасерами зорь, що зриваються і здійснюють будь-які бажання.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!