Форми організаційних структур управління міжнародним бізнесом

Міжнародний менеджмент

Регіональна структура управління ТНК

Рис. 10.2. Регіональна структура управління ТНК

Розвиток територіальних структур логічно приводить до утворення дивізіональних і глобальних структур.

Дивізіональні (відділові) структури управління (від англ. division - відділення, підрозділ компанії) є найбільш довершеним різновидом організаційних структур ієрархічного типу, інколи їх навіть вважають чимось середнім між бюрократичними (механістичними) й адаптивними структурами. Вперше дивізіональні структури управління з'явилися наприкінці 20-х років минулого століття на підприємствах "Дженерал моторс", а найбільшого поширення набули в 60-70-і роки.

До середини 80-х років в США, за деякими оцінками, від лінійно-функціональних до дивізіональних структур перейшло 80% всіх диверсифікованих і спеціалізованих компаній, зокрема з п'ятисот найбільших - 95%. В Японії такий вид структури застосовують 45% всіх компаній. Дивізіональні структури виникли як реакція на недоліки лінійно-функціональних структур.

Необхідність їх реорганізації була викликана різким збільшенням розмірів компаній, ускладненням технологічних процесів, диверсифікацією та інтернаціоналізацією їхньої діяльності. В умовах зовнішнього середовища, що динамічно змінюється, неможливо було управляти з єдиного центру не схожими або географічно віддаленими підрозділами компанії.

Дивізіональні структури - структури, засновані на виділенні великих автономних виробничо-господарських підрозділів (відділень, дивізіонів) і відповідних їм рівнів управління із наданням цим підрозділам оперативно-виробничої самостійності з перенесенням на цей рівень відповідальності за отримання прибутку.

Під відділенням (дивізіоном) мається на увазі організаційна товарно-ринкова одиниця, яка має необхідні власні функціональні підрозділи. На відділення покладається відповідальність за виробництво і збут певної продукції та отримання прибутку, внаслідок чого управлінський персонал верхнього ешелону компанії вивільнюється для вирішення стратегічних завдань. Оперативний рівень управління, який концентрується на виробництві конкретного продукту або на здійсненні діяльності на певній території, був нарешті відокремлений від стратегічного, який відповідає за розвиток компанії в цілому. Як правило, у вищого керівництва залишається не більше 4-6 централізованих функціональних підрозділів. Вищий керівний орган компанії залишає за собою право жорсткого контролю із загальнокорпоративних питань стратегії розвитку, науково-дослідних розробок, фінансів та інвестицій.

Отже, для дивізіональних структур характерним є поєднання централізованого стратегічного планування у верхніх ешелонах управління та децентралізованої діяльності відділень, на рівні яких здійснюється оперативне управління і які відповідають за прибутки. У зв'язку з перенесенням відповідальності за прибуток на рівень відділень (дивізіонів) вони стали розглядатися як "центри прибутку", які активно використовують надану їм свободу для підвищення ефективності роботи. У зв'язку з цим дивізіональні структури управління прийнято характеризувати як поєднання централізованої координації з децентралізованим управлінням (децентралізація при збереженні координації та контролю).

Дивізіональний підхід забезпечує тісніший зв'язок виробництва зі споживачами, істотно прискорюючи його реакцію на зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі.

Дивізіональні структури характеризуються повною відповідальністю керівників відділень за результати діяльності очолюваних ними підрозділів. У зв'язку з цим найважливіше місце в управлінні компаніями з дивізіональною структурою посідають не керівники функціональних підрозділів, а керівники, які очолюють виробничі відділення.

Структуризація компанії по відділеннях (дивізіонах) здійснюється, як правило, за одним з трьох принципів: за продуктовним - з урахуванням особливостей продукції, що випускається, або наданих послуг залежно від орієнтації на конкретного споживача, і за регіональним - залежно від обслуговуваних територій. У зв'язку з цим виділяється три типи дивізіональних структур:

• o дивізіонально-продуктові структури;

• o організаційні структури, орієнтовані на споживача;

• o дивізіонально-регіональні структури.

При дивізіонально-продуктовій структурі повноваження з керівництва виробництвом і збутом якого-небудь продукту чи послуги передаються одному керівнику, який є відповідальним за цей вид продукції (див. рис. 10.3). Керівники функціональних служб (виробничої, постачальницької, технічної, бухгалтерської, маркетингової і т. д.) повинні звітувати перед керівником по цьому продукту. Компанії з такою структурою спроможні швидше реагувати на зміни умов конкуренції, технології та купівельного попиту. Діяльність за виробництва певного виду продукції знаходиться під контролем однієї людини, покращується координація робіт.

При створенні організаційних структур, орієнтованих на споживача, підрозділи групуються навколо певних груп споживачів (наприклад, армія і соціальні галузі, продукція виробничо-технічного та культурно-побутового призначення). Мета такої організаційної структури полягає в тому, щоб задовольняти потреби конкретних споживачів так само добре, як це робить компанія, яка обслуговує всього одну їх групу. Наприклад, комерційні банки. Основними групами споживачів послуг в даному випадку будуть індивідуальні клієнти, компанії, інші банки, міжнародні фінансові організації.

Якщо діяльність компанії поширена на декілька регіонів, в яких необхідне використання різних стратегій, то доцільно формувати дивізіональну структуру управління за територіальним принципом, тобто застосовувати дивізіонально-регіональну структуру (див. рис. 10.4). Вся діяльність компанії у певному регіоні в цьому випадку повинна підпорядковуватися відповідному керівнику, який несе за неї відповідальність перед найвищим керівним органом фірми. Дивізіонально-регіональна структура полегшує вирішення проблем, пов'язаних з місцевими звичаями, особливостями законодавства і соціально-економічним розвитком регіону. Територіальний розподіл створює умови для підготовки управлінського персоналу відділень (дивізіонів) безпосередньо на місці.

Продуктова дивізіональна структура

Рис. 10.3. Продуктова дивізіональна структура

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний менеджмент» автора Юхименко П.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми організаційних структур управління міжнародним бізнесом“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Сутність міжнародного бізнесу та його характеристика

  • Міжнародні компанії та їх роль в сучасному міжнародному бізнесі

  • Тема 2. Сутність міжнародного менеджменту та його характеристика

  • Сутність та структура міжнародного менеджменту

  • Основні принципи функціонування міжнародного менеджменту

  • Призначення міжнародного менеджменту

  • Тема 3. Середовище міжнародного менеджменту та його характеристика

  • Структура бізнес-середовища

  • Особливості аналізу бізнес-середовища міжнародних компаній

  • Тема 4. Досвід організації менеджменту в різних країнах

  • Японська модель менеджменту

  • Менеджмент на підприємствах Німеччини

  • Особливості менеджменту в Фінляндії

  • ЗАГАЛЬНООРГАНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА КРОСКУЛЬТУРНА СПЕЦИФІКА ВЕДЕННЯ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

  • Класифікація ділових культур

  • Ставлення до природи

  • Дія і статус в контексті ділової культури

  • Емоційно залучені та емоційно нейтральні культури

  • Взаємодія національних і корпоративних культур. Моделі корпоративних культур

  • Тема 6. Прийняття рішень у міжнародних корпораціях

  • Особливості прийняття рішень у міжнародних корпораціях

  • Тема 7. Керівництво і комунікації в міжнародних корпораціях

  • Моделі кар'єри керівників корпорації

  • Тема 8. Управління людськими ресурсами в міжнародному бізнесі

  • Команди у міжнародних корпораціях

  • ФУНКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Процес стратегічного планування та його етапи

  • Моделі стратегічного управління в корпораціях

  • Види міжнародних стратегій та методи їх вибору в умовах невизначеності

  • Тема 10. Організація міжнародних ділових операцій

  • Форми організаційних структур управління міжнародним бізнесом
  • Сучасні інтегровані структури у міжнародному бізнесі

  • Цілі міжнародної інтеграції

  • Доступ до нових джерел ресурсів

  • Організаційний розвиток міжнародних корпорацій

  • Тема 11. Функція мотивації в міжнародному менеджменті

  • Процесуальні моделі мотивації в різних культурах

  • Методи і способи мотивації ділової кар'єри працівників МНК

  • Системи мотивації персоналу в різних країнах

  • Японська система мотивації працівників

  • Активне спілкування

  • Тема 12. Контроль і звітність у міжнародному менеджменті

  • Вимоги до звітності в міжнародних компаніях

  • Інформація для ефективної звітності

  • КЛЮЧОВІ СФЕРИ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Експортні операції

  • Посередницькі організації, що сприяють здійсненню торговельних операцій

  • Страхування і державна підтримка експортних операцій міжнародних корпорацій

  • Тема 14. МІЖНАРОДНИЙ ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

  • Основні напрями фінансового менеджменту в ТНК

  • Тема 15. ТЕХНОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ

  • Типи технологічної політики

  • Планування та організація міжнародних НДДКР

  • Тема 16. ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ

  • Суб'єкти та об'єкти інвестиційного процесу

  • Функції та механізм інвестиційного менеджменту компанії

  • Інвестиційний клімат і методи його дослідження

  • СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Державне регулювання діяльності МК

  • Тема 18. ЕТИКА ТА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

  • Основні характеристики етичного ведення міжнародного бізнесу

  • Соціальна відповідальність міжнародного бізнесу

  • Тема 19. СТАНОВЛЕННЯ ГЛОБАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Становлення глобальних підприємств

  • Розбіжності інтересів та перебудова ТНК

  • Глобальний менеджмент і природне середовище

  • ГЛОСАРІЙ