За сучасних умов справді передовими є компанії, які спроможні уважно відслідковувати всі ринкові і технологічні тенденції, творчо реагувати на ті можливості і загрози, які ці тенденції несуть у собі, постійно генерувати нові ідеї і продукти та швидко й ефективно використовувати їх з урахуванням глобального масштабу. Технологічна політика служить двоєдиній глобальній цілі фірми: по-перше, знизити ризики і вижити, по-друге, підвищити ефективність власної діяльності, стати прибутковішою.
Інтернаціоналізація НДДКР також спрямована на досягнення цієї цілі шляхом створення низки ряду переваг:
• 1. Полегшення доступу до дефіцитних ресурсів.
• 2. Наближення компанії до споживачів її продукції (послуг);
• 3. Полегшення доступу до ринку (необхідність дотримання місцевих стандартів, дотримання принципів національної економічної і науково-технічної політики тощо).
• 4. Зниження витрат і ризиків.
• 5. Обхід законодавчих обмежень. Централізація НДДКР обумовлена:
• 1. Необхідністю контролю з боку менеджменту МНК за технологією, що розглядається як довгострокова конкурентна перевага.
• 2. Необхідністю тісної взаємодії між розробкою документації та обладнанням, а пізніше - між функціями виробництва і розви-ткуом технологій;
• 3. За умов швидко змінюваної конкурентної обстановки централізація скорочує час на проведення НДДКР.
Основний ризик централізованого проведення технологічної політики полягає в тому, що результат інновацій не може точно відображати локальні ринкові потреби; можливі також труднощі із впровадженням нової технології через опір з боку дочірніх фірм прийняттю централізованих рішень.
Незважаючи на те, що тенденція глобалізації в багатьох галузях поглиблюється, необхідність урахування особливостей місцевого попиту і країнових відмінностей не зникає, а часто навіть зростає.
Але в такого типу інноваційному процесі є й негативні сторони:
• o не завжди обґрунтоване прагнення національних відділень до автономії;
• o дублювання розробок, уже проведених в інших дочірніх компаніях, у разі, якщо кожне національне відділення шукає власне вирішення загальної проблеми;
• o виникнення додаткових витрат на проведення НДДКР. Під час проведення технологічної політики менеджери МНК
повинні одночасно підвищувати ефективність централізованих і локальних інновацій, а також створювати умови для пошуку нових форм здійснення транснаціональних інновацій. Таким чином, крім писаних вищео типів інноваційного процесу, останніми роками дедалі більшого поширення набувають нові методи здійснення технологічних змін. Їх можна поділити на дві категорії: "locally-leveraged" (розподілена система технологічного розвитку) і "globally-linked" (інтегрована система технологічного розвитку).
Розподільча система технологічного розвитку дозволяє менеджменту МНК об'єднати інноваційні ресурси всіх дочірніх фірм і використовувати їх для всієї корпорації. МНК отримує можливість реагувати на ринкові зміни, які проявляються в одній країні, і застосовувати їх для виявлення подібних тенденцій в інших країнах. Цей спосіб проведення технологічної політики потребує від менеджменту розвивати і контролювати процес навчання кадрів дочірніх фірм корпорації, координувати їхню діяльність у сфері НДДКР, що уможливлює підвищення ефективності використання інноваційних ресурсів.
Однак локальні нововведення, розроблені одним внутрішньодержавним відділенням, не завжди легко передати в інші. Проблема полягає у спробах трансферту продуктів або процесів, що не задовольняють потреби іншої країни, у недостатній координації трансфертних механізмів, у бар'єрах, що визначаються синдромом "зроблено не у нас", який проявляється у боротьбі національних відділень за проведення своїх власних автономних НДДКР.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний менеджмент» автора Юхименко П.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планування та організація міжнародних НДДКР“ на сторінці 1. Приємного читання.
