Головна увага під час вивчення питання має бути приділена державному страхуванню експорту. Для стимулювання експорту держава часто застосовує страхування експортних кредитів, яке здійснюється через державні та напівдержавньї організації, а також за допомогою гарантій і доручень уряду. Існування таких форм страхування пояснюється тим, що приватні страхові компанії не в змозі взяти на себе політичні й економічні ризики на тривалий період. Страхування експортного договору залежить від суті експортної угоди, що лежить в основі цього договору, платоспроможності імпортера та його гарантії (банку чи уряду). У такому разі експортер може застрахувати ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85-95 % суми вимог.
Гарантії видаються при дотриманні таких умов:
• o заявник - резидент країни-експортера;
• o товари і послуги мають походження країни-експортера;
• o імпортер згоден сплатити аванс у розмірі 15-20 % від суми поставки;
• o графік погашення заборгованості по середньо- і довгострокових кредитах передбачає кілька дат погашення протягом строку дії кредиту;
• o учасники угоди зобов'язуються своєчасно надавати дані про неможливість своєчасного погашення кредиту, як наслідок, можливі збитки;
• o дія гарантії починається після сплати збору, який отримує страхова організація.
Послуги з державного страхування експортних кредитів надаються практично в усіх розвинутих країнах, але найбільш активно вони представлені у Швейцарії, Німеччині, США, Франції, де існують спеціальні інститути, коштами яких управляє держава.
Цими організаціями страхуються звичайно такі види ризиків:
• o зовнішньополітичний;
• o заборони на переказ коштів, включаючи ризик мораторію;"
• o кредитний, якщо замовник або боржник є державною установою (кредитні ризики приватних замовників не страхуються).
Способи страхування експортних ризиків. Існують різні способи зниження ризиків, пов'язаних зі здійсненням експортно-імпортних операцій, а саме: банківські інструменти страхування ризиків (акредитив, гарантія і т. ін.) і страховки, особливо спеціальних страхових товариств.
Таблиця 13.3 Способи страхування експортних ризиків при довгострокових угодах
| Ризики | Способи страхування | ||
| 1 | 2 | ||
| Фабрикаційний | Страховка спеціального страхового товариства · Безвідкличний підтверджений акредитив Аванс замовника | ||
| Неплатежу | Страховка спеціального страхового товариства · Безвідкличний підтверджений акредитив Банківська гарантія / аваль Форфетинг | ||
| Обмінного курсу валют | Строкова валютна угода Валютний опціон · Отримання кредиту в іноземній валюті Страховка спеціального страхового товариства · Форфетинг · Внутрішньовиробнича компенсація заборгованості і вимог в іноземній валюті | ||
| Зростаючих витрат при виробництві товару | Примітка про зміну ціни в експортному контракті · Перенесення додаткових витрат на постачальників · Відсоткова своп-операція | ||
| Зміни відсоткових ставок | Перенесення додаткових витрат на постачальників · Відсоткова своп-операція · Фінансування з плаваючими відсотковими ставками | ||
Особливості складання контрактів у міжнародних корпораціях
Основою в проведенні торговельних операцій у міжнародних корпораціях є момент укладання контрактів. Контрактні операції складають близько 70% обсягу угод у міжнародних корпораціях. Тому проблема їх проведення є досить значною.
У міжнародному контексті зовнішньоекономічним договором (контрактом) при проведенні зовнішньоекономічних операцій є матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, якщо інше не передбачено законом та міжнародним договором, і спрямоване на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні порядки, рекомендації міжнародних органів і організацій. Договір може бути визнаний недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам міжнародних договорів. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладення, якщо сторони не погодили іншого, і відображаються в умовах договору.
До умов, які мають бути передбачені в договорі (контракті) належать: найменування, номер договору (контракту), дата і місце його укладення; преамбула; предмет договору; кількість і якість товару (обсяги виконанних робіт, надання послуг); базисні умови постачання товарів (прийому/здачі виконаних робіт або послуг);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний менеджмент» автора Юхименко П.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Страхування і державна підтримка експортних операцій міжнародних корпорацій“ на сторінці 1. Приємного читання.
