У різних культурах існує різне ставлення до прояву емоцій в ділових відносинах. Залежно від цього істотно варіюються вживані системи мотивації, взаємини між співробітниками по владній вертикалі, характер переговорного процесу, не кажучи вже про невербальні і паравербальні складові процесу комунікацій. Відповідно до цього Ф. Тромпенаарс виділив два типи ділових культур: емоційно залучену і емоційно нейтральну.
В культурах емоційно нейтральних не прийнято афішувати свої почуття. Вони тримаються зазвичай під жорстким контролем і "просочуються на поверхню" в мінімальних кількостях. Це не означає, що люди в країнах і регіонах, де панує емоційно нейтральна культура, відчувають і переживають не так глибоко, як у країнах з емоційно залученою культурою. Йдеться про силу експресії; сильні почуття тут можуть виражатися ледь помітними рухами і мімікою. В емоційно нейтральних культурах співрозмовники зазвичай говорять суворо по черзі, ніколи не перебивають одне одного. Типовим прикладом емоційно нейтральної культури є Японія. Добре відомо, що в ході переговорів японська сторона завжди жорстко контролює свої емоції. М'яка посмішка, постійні легкі уклони і підтакування японців на ділових зустрічах часто збивають з пантелику і дратують представників емоційно залучених ділових культур.
Роль особистих досягнень і контексту у формуванні статусу, %
Тут прояв емоцій під час переговорів, на робочому місці і в побуті вважається не тільки доречним, а й необхідним. Відсутність їх часто розцінюється як черствість, байдужість, може викликати образу і погіршення відносин. В ході переговорів задоволення або незадоволення виражаються практично миттєво і часто досить бурхливо. Не прийняті паузи, а під час бесіди і переговорів допустимо переривати того, хто говорить, емоційними репліками і т.ін.
До емоційно нейтральних країн належать також країни Південно-Східної Азії, Китай, Скандинавія. Проміжну позицію посідають Англія, США, Канада, Бельгія, Німеччина, Австрія, Швейцарія. Перелік емоційно залучених культур очолюють країни Арабського Сходу та Японія. До країн з емоційно залученою культурою відноситься й Україна.
Рис. 5.3. Вплив національних культур на формування особливостей ведення міжнародного бізнесу
Національна культура, формуючи систему базових цінностей та соціальних стереотипів, визначає різні моделі поведінки людей з різних країн в аналогічних ситуаціях. Вона обумовлює різний вибір при прийнятті побутових і управлінських рішень. Дослідники виділяють до 30 різних параметрів, пов'язаних з поведінкою типових представників різних культур, які безпосередньо впливають на різні аспекти міжособового та ділового спілкування.
Найвідоміше дослідження відмінностей національних культур і впливу ціннісних орієнтацій, що відображають національну специфіку, на організаційну поведінку та методи ведення бізнесу, було здійснене голландським ученим Г. Хофстеде на основі опрацювання результатів анкетування 115 тис. співробітників компанії "Ай-бі-ем" в 75 країнах.
В результаті цього дослідження було виділено чотири параметри ділової культури (табл. 5.7):
• 1. Співвідношення індивідуалізму та колективізму.
• 2. Дистанція влади.
• 3. Співвідношення мужності та жіночності.
• 4. Ставлення до невизначеності.
Ці параметри є відносними показниками, свого роду "місцем" країни на шкалі цінностей. Тобто, представникам кожної з культур властиві і індивідуалізм, і колективізм, і мужність, і жіночність. Проте співвідношення їх різне. Якщо, наприклад, абсолютний індивідуалізм позначити як 100%, а повну його відсутність - як 0%, то кожна з країн, за результатами соціологічних досліджень, матиме свій показних і відповідно до нього - своє місце на шкалі цінностей.
Співвідношення індивідуалізму і колективізму. В одних культурах у системі цінностей домінують колективні підходи і принципи, в інших, перевага надається індивідуальним прагненням і сподіванням. В колективістських культурах людина сприймає себе спочатку як частину групи, а вже потім - як окрему особистість. В індивідуалістських особистість знаходиться на першому місці. Зазвичай прикладом національної культури з максимальним рівнем колективізму є Японія, з максимальним рівнем індивідуалізму - США.
Таблиця 5.7
Особливості колективістських та індивідуалістських культур
| Сім'я | |
| o виховання "ми"; o думка сім'ї важливіша, ніж власна; o обов'язки по відношенню до сім'ї: гармонія інтересів; повага до спільної позиції; почуття сорому за проступки | o виховання "я"; o повага до власної точки зору; o обов'язки по відношенню до себе: власні інтереси; самоактуалізація; почуття провини, а не сорому |
| Школа | |
| o учитись треба в молодості; o учать, як робити що-небудь | o постійне навчання; o вчать, як учитись |
| Робота | |
| o подвійний стандарт - "ми" і "вони", істина конкретна; o "інші" - не наша турбота; o стосунки важливіші, ніж мета; o віносини "бос-працівник" засновані на принципах моралі; o стосунки з колегами - "кожен сам за себе"; o кар'єра залежить від індивідуальних здібностей та кваліфікації | o етичний закон і стандарт універсальні для всіх; o "інші" - ресурс для досягнення власних цілей; o мета важливіша, ніж стосунки; o відносини "бос-працівник" базуються на раціональній основі; o стосунки з колегами - "один за всіх і всі за одного"; o думка колективу важлива для кар'єрного росту |
На Сході суспільство зазвичай тяжіє до колективної культури. В Європі до колективних культур відносять Іспанію, Португалію, Грецію і, як не дивно, Австрію, до індивідуалістичних - північні країни. Характерно, що рівень індивідуалізму населення, як правило, зростає пропорційно зростанню середніх доходів на душу населення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний менеджмент» автора Юхименко П.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Емоційно залучені та емоційно нейтральні культури“ на сторінці 1. Приємного читання.
