Стратегія ідей менеджменту базується на тому, що основною цінністю в підприємництві є ідеї (рис. 2.2).
Кожному керівникові, який реалізує стратегію ідей менеджменту, необхідно володіти основами творчого мислення, що передбачає можливість піддавати сумнівам усталені підходи і схеми, а також відкидати загальноприйняте. Крім того, йому слід визначати подібність в інших ідеях, застосованих до проблеми, що розглядається; використовувати новий погляд на добре знайоме; приділяти пильну увагу своїм передчуттям, котрі, як правило, є результатами фактів, що накопичилися в підсвідомості; не намагатися одночасно обдумувати й оцінювати ідеї. Поряд із цим керівник, який реалізує стратегію ідей менеджменту, повинен:
• вчасно проводити підготовку й перепідготовку всіх співробітників організації;
• використовувати методи "номінальної групи" і "мозкового штурму" для генерування ідей;
• створювати вільну, неформальну робочу атмосферу;
• використовувати ідеї співробітників для розвитку організації;
• виявляти терпимість до невдач;
• навчати співробітників основ творчого мислення;
• впроваджувати ефективну мотивацію співробітників;
• заохочувати конкуренцію між групами для розвитку новаторства;
• підтримувати ініціативних співробітників, відданих стратегічним завданням.
В основі стратегії дієвості лежить постулат, що метою будь-якої організації є досягнення результатів, яке передбачає дію. Дієвість керівників-менеджерів визначається ухваленням ефективних управлінських рішень. Основою цього слугує збирання найбільш повної інформації, а також знаходження відповідей на запитання: "Хто має знати про рішення?", "До яких дій необхідно вдатися?", "Хто має їх вжити?", "Що потрібно зробити керівникові для підтримки виконання цих дій?" При цьому необхідно обміркувати якомога більше альтернатив, ранжуючи кожне управлінське рішення. Якщо необхідно зробити докладніший аналіз альтернатив, можна використати балансовий метод Б. Франкліна, записавши всі переваги кожного рішення з лівого боку, а недоліки з правого. Є ще один "аналіз наслідків управлінського рішення", запропонований В. Тарасовим, який передбачає градацію і порівняння наслідків управлінського рішення на стадіях близьких позитивних, далеких позитивних, близьких негативних і далеких негативних наслідків.
Необхідно також врахувати, що для реалізації цієї стратегії керівник має:
• домогтися того, щоб прийняття рішень стало звичкою для підлеглих;
• ефективно використати групове ухвалення управлінських рішень для визначення стратегічних завдань;
• визначати якомога простіше і ясніше рішення, яке потрібно ухвалити й обумовити для його ухвалення крайній строк;
• діяти самому й винагороджувати тих, хто діє;
• попереджувати невдачі у прийнятті рішень підлеглими.
Стратегія ефективних співробітників-професіоналів передбачає, що метою ефективної організації є сприяння тому, щоб звичайні люди досягали незвичайних результатів. Головною метою керівника в цьому випадку є домагання того, щоб кожний співробітник діяв самостійно після того, як визначено мету, спосіб її виміру і спосіб винагороди. Мистецтво керівника полягає в тому, що перед тим як поставити перед підлеглими важкодосяжну мету, він допомагає їм набути необхідного ресурсу успіху або набирає працівників, які вже мають ці ресурси. Найважливішим способом винагороди для цієї категорії працівників є особисте зацікавлення ними з боку вищого керівництва.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент персоналу» автора Мурашко М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етапи ефективного менеджменту“ на сторінці 3. Приємного читання.
