Загальні положення
"В ієрархічній системі оплата праці прямо пропорційна принадності й легкості виконуваної роботи" (Вихідний принцип соціоекономіки).
Найбільш складною і болючою проблемою в питаннях управління персоналом є оплата праці. Тому необхідно знати:
• загальні положення, що стосуються оплати праці;
• системи і форми оплати праці;
• законодавство про працю;
• види доплат і надбавок;
• гарантії і компенсації, які стосуються питань оплати праці.
Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовій формі, яку відповідно до трудового договору власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від ступеня складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових рис працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Заробітна плата, як правило, складається:
• з основної заробітної плати;
• додаткової заробітної плати;
• інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
"Тільки два стимули змушують працювати людей: жага заробітної плати й страх її втратити" (Г. Форд-старший).
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у формі тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для спеціалістів.
Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідництво, а також за особливі умови праці. До неї входять доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або виплачувані понад норми, встановлені відповідними актами.
Державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальна заробітна плата. Мінімальна заробітна плата — це законодавчо визначений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, денну або погодинну норму праці (обсяг робіт). До неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні й компенсаційні виплати (ст. 95 КЗпП України).
Разом із тим у світовій практиці мінімальна заробітна плата розглядається як нижня межа вартості, а не ціни робочої сили, як це встановлено положеннями і КЗпП, і Закону України "Про оплату праці". На цій підставі однією з основних функцій мінімальної заробітної плати має бути функція відтворення, тобто рівень мінімальної заробітної плати мусить забезпечувати можливість простого відтворення робочої сили. Це має бути закріплено в чинному законодавстві.
Ще одним аспектом проблеми є визначення необхідного рівня мінімальної заробітної плати з урахуванням сучасного кризового стану в економіці. Автор поділяє твердження доктора економічних наук A.M. Колота про те, що розмір мінімальної заробітної плати має становити не менше ЗО % рівня середньої заробітної плати. Тому в умовах становлення економіки України необхідно законодавчо закріпити розмір мінімальної заробітної плати на рівні 30—35 % середньої. При цьому має діяти чіткий механізм її перегляду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент персоналу» автора Мурашко М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4 ОПЛАТА ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.
