"Є лише один спосіб змусити людей іти за вами, а саме: рухатися
вперед швидше, ніж вони"(Ф. Пікабіа).
Лідерство — це здатність впливати на індивідуумів та групи людей, щоб спонукати їх працювати для досягнення мети.
Працівники йдуть за лідером передовсім тому, що він спроможний запропонувати їм (хоча й не завжди реально дати) засоби для задоволення їхніх потреб, вказати потрібний напрям діяльності.
Влада лідера базується на доброму знанні підлеглих, умінні поставити себе на їхнє місце, аналізувати ситуацію, визначати найближчі і віддалені наслідки своїх дій, на прагненні до самовдосконалення, здатності вселяти в підлеглих упевненість, усвідомлення необхідності робити ті чи інші вчинки. Справжніми якостями лідера є його незалежність, готовність у будь-який момент звільнити місце, котре він займає, оскільки вираження інтересів колективу не означає покірності йому.
За особистісною теорією лідерства кращі з керівників володіють певними спільними для всіх особистими рисами. Однак більш глибоко вивчивши цю теорію, стає зрозумілим, що людина не стає керівником лише завдяки тому, що вона володіє певним набором особистих рис.
Згідно з підходом за поведінкою ефективність роботи керівника визначається не його особистими рисами, а скоріше манерою поведінки у стосунках з підлеглими. За цим підходом важливість внеску в теорію лідерства полягає в тому, що він допоміг провести аналіз і скласти класифікацію стилів керівництва.
Пізніші дослідження показали, що, крім особистих рис керівника та манери його поведінки, в ефективності керівництва вирішальну роль можуть відіграти і додаткові чинники. До цих ситуаційних чинників належать потреби й особисті риси підлеглих, характер завдання, вимоги і впливи середовища, а також інформація, якою володіє керівник.
Методи і стилі управління персоналом
"Усе управління, врешті-решт, зводиться до стимулювання активності інших людей" (Лі Якокка).
Методи управління — це сукупність прийомів, за допомогою яких досягається мета на багатьох етапах виконання управлінських рішень. їх можна класифікувати за різними ознаками:
• 1) за характером етапів управлінської діяльності методи управління поділяються на методи підготовки, ухвалення, організації, контролю за виконанням управлінських рішень;
• 2) за характером етапів здійснення впливу на виконавців: економічні, організаційно-розпорядчі, правові та соціально-психологічні методи;
• 3) за характером впливу на виконавців: на методи прямого і непрямого впливу;
• 4) за характером застосування: загальні і спеціальні.
На практиці в кожному конкретному випадку методи чи їхні комбінації мають відповідати поставленим меті та завданням, а також загальним параметрам їхнього досягнення [3].
Стиль управління — це манера та спосіб поведінки керівника у стосунках з персоналом. Є багатоваріантна класифікація стилів управління, які поділяються за одним або кількома критеріями.
Одновимірні стилі управління можна зобразити за допомогою схеми, наведеної на рис. 2.1.
Авторитарному стилю управління властиве одноосібне виявлення волі за наявності управлінських функцій у керівника. Взаємовідносини керівника і персоналу зводяться до того, що керівник дає вказівки, які підлеглі зобов'язані неухильно виконувати. Такий керівник вимогливий до підлеглих, не має поблажливості, насаджує суворий психологічний клімат у колективі. Керівник цього типу буде оптимальним там, де немає часу на проведення нарад і обговорення ситуацій, а необхідно ухвалювати швидкі рішення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент персоналу» автора Мурашко М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лідерство“ на сторінці 1. Приємного читання.
