"Ми змінюємо й змінюємо структуру організації кожні кілька років — змінюємо процедуру ухвалення рішень і т. ін. Якщо структуру не змінювати, їй загрожує небезпека. Ми змінюємо організаційну структуру не тому, що нам так подобається, ми змінюємо її тому, що змінюються проблеми, які стоять перед нами, а отже, і шляхи розв'язання їх мають бути іншими" (Франк Кері).
Процес досягнення мети організації передбачає спільну працю людей, які є працівниками організації. Будь-яка організація потребує координації такої взаємодії шляхом установлення певного внутрішнього порядку. Конкретні форми цього порядку реалізуються за допомогою організаційної структури.
Структура організації — це її внутрішня побудова, яка характеризує склад підрозділів і систему зв'язку, підпорядкованість і взаємодію між ними. Організаційна структура організації визначає співвідношення (ієрархічність) між функціями, які виконуються її працівниками. Вони проявляються у формі розподілу праці, створення спеціалізованих підрозділів, системи посад і є необхідним елементом ефективної організації.
На практиці діють дві основні сили, які зумовлюють структуру організації:
• сила, що вимагає розподілу праці на самостійні одиниці (принцип розподілу праці);
• сила, що вимагає від самостійних одиниць координації їх в одне ціле, — кінцевий результат.
Ці сили зумовлюють форму так званого скелета організації.
Найбільш важливим фактором, який впливає на структуру організації, є її розмір. Він чинить вплив не лише на принцип розподілу праці, а й на метод координації. До механізмів координації належать:
• взаємне пристосування;
• безпосередній нагляд;
• застосування стандартизованих робочих процесів;
• реалізація кінцевих результатів у стандартизованій формі;
• застосування стандартизованих навиків і знань.
У міру того як організаційна робота стає складнішою, вибір методу координації поступово зміщується від взаємного пристосування до безпосереднього нагляду, потім шляхом стандартизації робочих процесів — до стандартизації навиків і знань. І, нарешті, знову повертається до взаємного пристосування.
Координація взаємного пристосування дає можливість досягнути результату в процесі неофіційного спілкування.
На практиці неоднакове значення має те, скільки працівників має бути підпорядковано керівникові. Найбільш ефективною є структура, в якій їх кількість становить 5—6 осіб.
"Закон надійності організації: надійність організації обернено пропорційна чисельності її ланок і масі керівних указівок" (К. Арасланов).
Проблему необхідності взаємного пристосування і безпосереднього нагляду може бути розв'язано шляхом стандартизації за такими основними напрямами:
• стандартизація змісту роботи;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент персоналу» автора Мурашко М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура організації“ на сторінці 1. Приємного читання.
