Сукупність виробничих підрозділів (цехів, дільниць, обслуговуючих господарств та служб), які прямо або опосередковано беруть участь у виробничому процесі, їхні кількість і склад визначають виробничу структуру підприємства.
До факторів, що впливають на виробничу структуру підприємства, належать характер продукції і технології її виготовлення, масштаб виробництва, ступінь спеціалізації та кооперування підприємства з іншими підприємствами, а також ступінь спеціалізації виробництва всередині підприємства.
Залежно від того, який підрозділ є основною структурною виробничою одиницею підприємства, розрізняють цехову, безцехову, корпусну виробничу структуру і виробничу структуру комбінату.
Цех — це відокремлена в технологічному й адміністративному розумінні ланка підприємства, де виготовляється цілковито той чи інший продукт або виконується певна закінчена стадія з виробництва продукту.
За характером діяльності цехи поділяються на:
• основні, які виробляють продукцію, що визначає головне призначення підприємства;
• допоміжні (енергетичні, ремонтні, інструментальні та ін.), які забезпечують безперебійну ефективну роботу основних цехів;
• обслуговуючі та господарства, які виконують операції з транспортування і збереження матеріально-технічних ресурсів та готової продукції;
• другорядні, що виготовляють продукцію з відходів основного виробництва або утилізують їх;
• експериментальні (дослідницькі), які займаються підготовкою та випробовуванням нових виробів, розробкою нових технологій.
Основні цехи поділяються на заготівельні (спеціалізуються на виробництві заготівель), обробні (механообробні, деревообробні, термічні та ін.) і складальні (агрегатного й остаточного складання виробів із деталей та вузлів, виготовлених на інших підприємствах) [59].
На практиці є три типи організаційної структури: функціональний, технологічний та комбінований.
"Неминучим результатом зв'язків, що розширюються між різними рівнями ієрархії, є зростаюча сфера нерозуміння"(Закон зв'язків).
Функціональна структура організації утворюється за функціональним принципом. У цьому випадку до функцій структурних підрозділів входять: виробництво, фінансова, економічна діяльність, маркетинг, керівництво персоналом тощо. Головною ознакою функціональної структури підприємства є спеціалізація цехів на виготовленні певного виробу чи групи однотипних виробів, вузлів, деталей (наприклад, цехи з виготовлення двигунів, задніх мостів, кузовів, коробок передач на автомобільному заводі) (рис. 1.4).
Другий тип — продуктна структура, в основу формування структурних підрозділів якої покладено технологічний ланцюжок виготовлення продукції чи надання послуг.
На підприємстві ознакою технологічної структури є спеціалізація його цехів на виконанні певної частини технологічного або окремої стадії виробничого процесу. Наприклад, наявність ливарного, ковальсько-пресового, штампувального, механічного та збирального цехів на машинобудівному заводі (рис. 1.5).
Комбінована організаційна структура покликана подолати недоліки двох попередніх організаційних типів і є їхнім симбіозом. Вона об'єднує зусилля функціональних і технологічних спеціалістів. На практиці це вирішується шляхом закріплення експертів із функціональних відділів за одним або кількома технологічними підрозділами для надання допомоги їхнім співробітникам. Персонал поділяється на робітників і службовців, а службовці, у свою чергу, — на керівників, спеціалістів та ін.
Персональне управління в організації здійснюється органами управління. До них належать усі службовці, які виконують управлінські функції. Функції управління виконуються або самим власником, або найнятим для цієї роботи керівником (менеджером).
Ще однією важливою характеристикою структури організації є її ієрархічність, або число рівнів між головним керівником і безпосереднім виконавцем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент персоналу» автора Мурашко М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура організації“ на сторінці 3. Приємного читання.
