У зв'язку з частим введенням наркотичних препаратів у магістральні вени, в тому числі яремні, для СІН характерний високий ризик розвитку інфекційного ендокардиту. Залежно від характеру перебігу захворювання, виділяють гострий і підгострий ендокардит. Слід визначати бактеріальну етіологію ендокардиту, оскільки це є вирішальним для вибору антибіотиків та встановлення тривалості терапії. Інфекційний ендокардит може бути зумовлений найрізноманітнішими мікроорганізмами, однак найбільш частими збудниками є стрептококи та стафілококи (80-90%).
Таблиця 12. Етіологія інфекційного ендокардиту
| Стрептококи | 55-62 |
| Альфа-стрептококи | 30-40 |
| Інші стрептококи | 16-25 |
| Ентерококи | 5-18 |
| Стафілококи | 20-35 |
| S. aureus | 10-27 |
| Грибки | 2-4 |
| Мікроорганізми інших груп | менше 5 |
| Змішана інфекція | 1-2 |
| Збудник не виявлено | 5-24 |
Гострий інфекційний ендокардит потребує негайного призначення антибіотикотерапії, в той час як лікування підгострого ендокардиту може бути відстрочено до завершення діагностичного обстеження. Необхідність негайного початку лікування гострого ендокардиту зумовлена етіологією. Найчастішим збудником є, який може викликати токсичний шок, септичні метастази та швидке руйнування серцевих клапанів.
Підгострий інфекційний ендокардит викликається мікроорганізмами, які відрізняються низькою вірулентністю, і досить рідко супроводжується септицемією або шоком. Відстрочення початку лікування на 1-2 доби дає змогу отримати попередні дані мікробіологічного дослідження крові і призначити цілеспрямовану етіотропну терапію. Проте, небажано відкладати початок антибактеріальної терапії більше, ніж на 48 годин, тому застосовується метод де-ескалаційної антибактеріальної терапії і лікування проводиться за принципами ведення сепсису. Для завершення лікування інфекційного ендокардиту необхідно досягти ерадикації мікроорганізмів із вегетацій, що можливо тільки при дотриманні наступних умов:
• використовувати антибіотики активні як до потенційних, так і встановлених збудників;
• застосовувати бактерицидні антибіотики, через присутність у вегетаціях мікроорганізмів у стані низької метаболічної активності;
• використовувати комбінацію антибіотиків, які мають сінергізм;
• вводити антибіотики парентерально для досягнення вищих концентрацій в плазмі;
• безперевна антимікробна терапія повинна тривати не менше 30-45 діб для забезпечення стерилізації клапанів.
Таблиця 13. Емпірична антибактеріальна терапія інфекційного ендокардиту
| Підгострий інфекційний ендокардит | ||||
| Бензилпеніцилін 12-24 млн ОД/добу в/в в рівних дозах кожні 4 год або · Ампіцилін 175 мг/кг/добу в/в в рівних дозах кожні 4 годин · + · Амікацин 1г 1р на добу | 4 тиж 4 тиж 2 тиж | |||
| Цефазолін 2 г в/в або в/м 2 рази в сутки | 2 тиж | |||
| Цефтріаксон 2 г в/в або в/м 2 рази в сутки · + · Нетилміцин 4 мг/кг в/в 1 раз в сутки або Тейкопланін 400мг в/в або в/м або Ванкоміцин 15мг /кг в/в кожні 12годин | 2 тиж 2 тиж 4-6тиж | При алергії на Р-лактами | ||
| Гострий інфекційний ендокардит | ||||
| Оксацилін 2г в/в кожні 4години або Цефазолін 2г в/в кожні 12 годин Цефтріаксон 2г в/в кожні 12 годин Цефепім 2г в/в кожні 12 годин | 4-6 тиж 4-6 тиж | Застосування цефазоліну можливо у пацієнтів без ^Е-алергії на пеніциліни (макулопапульозна екзантема) | ||
| Ванкоміцин 15мг /кг в/в кожні 12годин Тейкопланін 400мг 1р в/м, в/в Амікацин 1г 1р в сутки | 2-3тиж 10-14днів | При алергії на Р-лактами та | ||
Бактеріальний менінгіт
Гостре або хронічне запалення мозкових оболонок, котре проявляється характерними клінічними симптомами та плеоцитозом спинно-мозкової рідини (СМР).
Більше ніж у 80% випадків бактеріальні менінгіти. Окрім того, серед збудників можуть виявлятися лістерії, стрептококи групи В, ентеробактерії та інші.
Успіх лікування гострого бактеріального менінгіту залежить від ряду факторів, передусім від своєчасного та правильного призначення антибіотиків. При виборі антибіотиків необхідно враховувати їх здатність проникати через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ).
Таблиця 14. Здатність окремих препаратів проникати через ГЕБ
Антимікробна терапія повинна розпочатися відразу після встановлення попереднього діагнозу. Початкова люмбальна пункція та забір матеріалу (СМР, кров) для мікробіологічного дослідження повинні здійснюватися до першого призначення антибіотиків. Вибір антибіотиків проводиться за результатами обстеження, в тому числі попередньої ідентифікації збудника після фарбування мазків СМР за Грамом і серологічних експрес-тестів.
Якщо швидкі методи діагностики не дозволяють попередньо ідентифікувати збудника або з інших причин відбувається затримка з виконанням люмбальної пункції, то антибактеріальна терапія призначається емпірично.
Таблиця 15. Емпірична антимікробна терапія бактеріального менінгиту
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стандарт лікування віл-позитивних людей, які є споживачами ін'єкційних наркотиків» автора Павленко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інфекційний ендокардит“ на сторінці 1. Приємного читання.
