• невірапін здатний активізувати перебіг хронічного гепатиту частіше, ніж інші АРВ-препарати;
• пошкодження печінки може бути пов'язане як з гепатотоксичністю препаратів, так і з синдромом відновлення імунної системи у пацієнтів з вірусними гепатитами;
• ламівудин та тенофовір активні проти ВІЛ та вірусу гепатиту B;
• диданозин підвищує ризик панкреатиту у пацієнтів, які зловживають алкоголем;
• ставудин підвищує ризик полінейропатії у пацієнтів, які зловживають алкоголем;
• за наявності ко-інфекції з туберкульозом препаратом вибору є ефавіренз;
• пацієнтам, які отримують інгібітори протеази (ІП), рифампіцин призначають під ретельним наглядом (у зв'язку з високою ймовірністю розвитку токсичного гепатиту), перевагу слід надати призначенню рифабутину;
• непереносимість ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (ННІЗТ), наявність активних захворювань печінки (гепатитів C та B) або психічних розладів є показаннями для призначення підсилених ритонавіром ІП або абакавіра у першій лінії терапії.
Таблиця 4. Схеми ВААРТ, які рекомендовані для СІН
(рівень переконливості доказів - А)
Тенофовір є найменш гепатотоксичним препаратом класу нуклеозидних (нуклеотидних) інгібіторів зворотної транскриптази (НІЗТ), є активним проти ВІЛ та вірусу гепатиту В.
• 2 Ефективність емтрицитабіну та ламівудину однакова. Існує комбінований препарат, що включає тенофовір та емтрицитабін, обидва препарати є активними проти ВІЛ та вірусу гепатиту В.
• 3 Якщо диданозин призначаеться одночасно з тенофовіром, доза першого повинна бути скорегована у зв'язку з підвищенням панкреатотоксичності та негативним впливом на імунну відповідь: 250 мг скії 1 раз на добу для пацієнтів з вагою понад 60 кг та 125-250 мг скії 1 раз на добу для пацієнтів з вагою менше 60 кг.
• 4 Метадон може істотно підвищити концентрацію зидовудину. Клінічна значимість такої взаємодії недостатньо вивчена, необхідний ретельний моніторинг побічних ефектів.
• 5 Ефавіренз істотно знижує концентрацію метадону (на 60%), тому нерідко виникає метадонова абстиненція. Зазвичай необхідно значно підвищити дозу метадону (в середньому на 50%).
• 6 За неможливості інших варіантів, ефавіренз можна замінити невірапіном, за умови ретельного спостереження за пацієнтом, у зв'язку з гепатотоксичністю невіра піну.
• 7 Наявні дані, що лопінавір/ритонавір знижує концентрацію метадону, викликаючи метадонову абстиненцію, тому можлива необхідність збільшення дози метадону.
• 8 Лопінавір/ритонавір з додатковою дозою ритонавіру (ЬРУ/г+РЛУ) для лікування хворих на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ, які отримують рифампіцин для лікування ТБ: додатково 300 мг ритонавіру двічі на добу, альтернативою є збільшення дози як основного ІП, так і бустеру (підсилювачу) в сполученні з рифампіцином (наприклад, збільшення дози ЬРУ/г до 600 мг/150 мг (3 таблетки) кожні 12 годин).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стандарт лікування віл-позитивних людей, які є споживачами ін'єкційних наркотиків» автора Павленко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антиретровірусна терапія СІН“ на сторінці 3. Приємного читання.
