Лікування опіоїдної залежності

Стандарт лікування віл-позитивних людей, які є споживачами ін'єкційних наркотиків

Бупренорфін - наркотичний анальгетик, що має властивості часткового агоніста ц(мю)-рецепторів і часткового антагоніста к(каппа)-рецепторів. Бупренорфін міцно зв'язується з к-рецепторами, пригнічуючи дію інших агоністів. При цьому його власна активність щодо ц- і 8-рецепторів невисока, а для к-рецепторів не виявляється. Таким чином, бупренорфін значно зменшує потребу в інших опіоїдах, а при його відміні симптоми абстиненції мінімальні.

Важливою особливістю бупренорфіну є те, що після досягнення певного рівня, подальше підвищення дози не призводить до посилення ефекту, (в тому числі, суб'єктивного ейфорізуючого), але подовжує термін дії речовини. Таким чином, при відповідному збільшенні дози можливе призначення бупренорфіну не щодня, а 4, 3 і навіть 2 рази на тиждень. Препарат має низький психотоміметичний і дисфоричний ефект, м'який антидепресивний ефект, кращий за метадон вплив на когнітивні функції, менший потенціал залежності.

Бупренорфін значно повільніше за інші агоністи опіоїдів дисоціює із комплексу рецептор-діюча речовина. Це пояснює його тривалішу дію на центральну нервову систему. За наявності досить великої дози (24-32 мг) на прийом активна дія препарату може спостерігатися протягом 3-х діб.

Більша частина бупренорфіну зв'язується протеїнами плазми крові. Метаболізується препарат здебільшого печінковим цитохромом Р-450 та ферментною системою 3А4 у норбупренорфін та подальші метаболіти. При сублінгвальному прийомі всмоктування відбувається досить повільно. Максимальні рівні препарату в плазмі крові досягаються через 90 - 120 хвилин. Його біодоступність складає 50-70%. Метаболізм в основному відбувається в печінці шляхом її- деалкілування. Виведення метаболітів відбувається через шлунково-кишковий тракт.

Для лікування наркозалежності бупренорфін застосовується у вигляді сублінгвальних таблеток: еднок, субутекс і субоксон (комбінація бупренорфіну із налоксоном у співвідношенні 4:1). Доза бупренорфіну для ЗПТ складає від 12 до 34 мг, в середньому - 16 мг. Завдяки своїм фармакологічним властивостям та частковому антагоністичному ефекту бупренорфін є безпечнішим при передозуванні, ніж метадон. Окрім того, в період детоксикації він забезпечує легший перебіг абстиненції. Препарат випускають у сублінгвальній формі. Необхідно бути обережним при видачі препарату: описано випадки приготування розчину для ін'єкцій з розкришених таблеток бупренорфіну, що може призвести до ін'єкційного вживання, та підвищення ризику інфікування ВІЛ.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стандарт лікування віл-позитивних людей, які є споживачами ін'єкційних наркотиків» автора Павленко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування опіоїдної залежності“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Загальні положення

  • Організація медичної допомоги та політика в галузі охорони здоров'я стосовно ВІЛ-інфікованих СІН

  • Основні факти та загальні рекомендації

  • Медичні проблеми

  • Основні підходи до організації допомоги та лікування СІН

  • Зменшення шкоди

  • Лікування для наркозалежних

  • Психосоціальна підтримка

  • Медична допомога ВІЛ-інфікованим СІН

  • Подальше клінічне обстеження

  • Лікування опіоїдної залежності
  • Організаційні засади комплексного лікування із застосуванням замісної терапії метадоном та бупренорфіном

  • Показання та протипоказання для призначення ЗПТ

  • Виписка пацієнтів з програми ЗПТ

  • Детоксикація (утримання від наркотиків під медичним наглядом)

  • Лікування неопіоїдної залежності (включно з кокаїновою та амфетаміновою)

  • Первинна профілактика ко-тримоксазолом

  • Антиретровірусна терапія СІН

  • Неефективність АРТ

  • Тактика при появі токсичності та побічних ефектів АРВ-препаратів

  • Метадон та інші препарати

  • Тактика ведення СІН з вірусними гепатитами

  • Тактика ведення СІН з туберкульозом та ВІЛ-інфекцією

  • Тактика ведення основних бактеріальних інфекцій у ВІЛ-інфікованих СІН

  • Інфекційний ендокардит

  • Абсцес головного мозку

  • Внутрішньочеревні інфекції

  • Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

  • Критерії якості лікування

  • Рівні надання медичної допомоги

  • Нормативні посилання