(6.9)
де п – кількість показників;
– вагомість і-го показника; δ – відносна оцінка і-го показника.
Величина δ розраховується за такими правилами:
, якщо більше значення і-го оказника є бажанішим;
, якщо менше значення і-го показника є бажанішим.
та
– найбільше та найменше значення і-го показника з усіх порівнюваних його значень для різних підприємств (різних періодів часу) відповідно.
Максимально можлива с оцінка . Це буде у випадку, коли аналізоване підприємство є кращим за всіма (п'ятьма) порівнюваними показниками.
Для визначення рівня інтелектуальної складової можна застосовувати таку шкалу (виходячи з максимально та мінімально можливих значень ):
– низький рівень;
– середній рівень;
– високий рівень.
Однак більш доцільним вважається такий підхід, коли розрахунки виконують для всіх порівнюваних підприємств чи періодів часу. За результатами визначають середнє значення () для ринку, галузі або для конкретного підприємства за аналізований період часу. Далі розраховують діапазон середніх:
За ступенем відхилення фактичних значень від середнього роблять висновки про рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу конкретного підприємства (рис. 6.3):
– рівень вищий від середнього;
– рівень нижчий від середнього;
– середній рівень (див. указаний вище інтервал
).
Такий підхід дозволяє визначити рівні інтелектуальної складової виходячи з наявного стану речей на ринку або у галузі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарна інноваційна політика» автора Андреева Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка інноваційного потенціалу підприємства-інноватора“ на сторінці 2. Приємного читання.
