Визначення стратегічних орієнтирів підприємства на підгрунті аналізу складових інноваційного потенціалу підприємства

Товарна інноваційна політика

• зміни споживчих запитів;

• неприйняття інновацій споживачами;

• непередбачуваність дій конкурентів;

• неадекватність оцінка власних можливостей виробництва й збуту;

• прискорення темпів науково-технічного прогресу, технологічні й технічні прориви тощо.

Практика діяльності вітчизняних та іноземних підприємств-інноваторів підтверджує їх високий ризик. Наприклад, у СІЛА близько 60% новацій так і не втілюються в нові товари. Із загальної кількості інноваційних проектів з розробки й виведення на ринок нової продукції [7] зазнають краху близько 40% проектів, пов'язаних з розробленням товарів широкого вжитку, 20% – товарів промислового використання, 18% – послуг. При цьому близько 50% витрат на створення й просування інновацій на ринок припадає на вироби, що так і не знаходять попиту, 30% інновацій, що одержали визнання на ринку, швидко залишають його.

Комерційні невдачі нових товарів викликані такими причинами [16]: неправильна оцінка вимог ринку (32%), технічна недосконалість нових виробів (23%), висока ціна (14%), неадекватна збутова політика (13%), несвоєчасний вихід на ринок (10%), жорстка конкуренція (8%) і т.ін. До основних причин невдач належать: помилки визначення попиту (45%), недоробки й дефекти нового товару (29%), недоліки системи просування інновацій на ринок (25%), завищення ціни (19%), конкуренція (17%), несвоєчасний вихід на ринок (14%).

7. Ретельний добір методів і джерел фінансування інновацій, включаючи детальний аналіз альтернативних варіантів.

Вибір способу фінансування передбачає ретельне визначення методів і джерел фінансування інновацій, включаючи детальний аналіз альтернативних варіантів. Високий ризик інноваційної діяльності обумовлює певні ускладнення з пошуком джерел фінансування і, відповідно, специфіку їх фінансування. Зовнішні інвестори неохоче йдуть на фінансування інноваційних проектів, а фінансування за рахунок власних коштів для багатьох вітчизняних підприємств практично неможливе. В умовах перманентного бюджетного дефіциту сподіватися на державне фінансування також нереально. У будь-якому разі, для того, щоб зацікавити інвесторів, необхідний детальний аналіз інноваційного проекту, аналіз можливих сценаріїв розвитку подій, оцінка ризику.

Оскільки розвиток подій уже в ході реалізації інноваційного проекту може піти кількома напрямками (внаслідок впливу чинників зовнішнього й внутрішнього середовища господарювання), інноваційна стратегія з метою мінімізації ризику повинна передбачати поетапне фінансування й можливість модифікації структури джерел інвестування у випадку зміни умов реалізації проекту, а також зміни умов фінансування. Ця модифікація (відмова від одних попередньо визначених джерел і залучення інших і/чи зміна пропорцій ресурсів, які мобілізуються з різних джерел) має бути адекватною новій ситуації, новому сценарію розвитку подій. Поетапне фінансування дозволяє не ризикувати всіма коштами відразу, дає певну гнучкість у формуванні структури джерел фінансування інновацій. Однак при цьому необхідно підтримувати певний компроміс між перевагами й недоліками гнучкого управління формуванням структури інноваційних ресурсів та перевагами й недоліками фінансування, наприклад, на умовах довгострокового кредитування.

8. Узгодження цілей, етапів і терміні реалізації стратегії з прогнозованими параметрами стадій життєвого циклу нововведення.

У більш широкому розумінні це означає, що стратегія має забезпечувати ефективний розподіл і використання ресурсів, а також адаптацію інноваційного процесу до умов, які змінюються на різних стадіях життєвого циклу нововведення. Оскільки одне нововведення з часом повинне поступатися іншому, а основу зміни їх поколінь необхідно готувати заздалегідь, стратегія інноваційної діяльності має циклічний характер, тривалість циклу зумовлена тривалістю життєвого циклу конкретних інновацій.

Етапи фінансування товарних інновацій повинні відповідати стадіям життєвого циклу нововведення, починаючи з формулювання його ідеї й закінчуючи етапом виведення на ринок та пошуком ідеї наступної новації. У більш широкому розумінні це означає, що стратегія має забезпечувати ефективний розподіл і використання ресурсів, а також адаптацію інноваційного процесу до умов, які змінюються на різних стадіях життєвого циклу нововведення. Оскільки одне нововведення з часом повинне поступатися іншому, а основу зміни їх поколінь необхідно готувати заздалегідь, стратегія інноваційної діяльності має циклічний характер, тривалість циклу зумовлена тривалістю життєвого циклу конкретних інновацій. При цьому новий цикл звичайно починається з моменту виведення інновації на ринок, у цей же час паралельно починається робота над наступною інновацією і т.д. (рис. 5.10.).

Цикли інноваційної діяльності

Рис. 5.10. Цикли інноваційної діяльності

Інноватори лідери хоча й функціонують в умовах підвищеного ризику, але в разі вдалої реалізації нового продукту формують запас "економічної міцності", який виявляється в наявності портфелю нової конкурентоспроможності продукції й характеризується більш низькими порівняно із середніми питомими витратами виробництва. їх послідовники ризикують менше, але умови конкуренції для них більш важкі, відповідно гірші і їх економічні показники.

9. Висока мобільність і адаптивність стратегії, можливість її оперативної переорієнтації відповідно до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища господарювання.

Інвестиційний і інноваційний клімат в Україні характеризується частими змінами пріоритетів та умов здійснення даного виду діяльності, які відбуваються як унаслідок об'єктивних причин, так і через суб'єктивні дії осіб (груп осіб), що приймаюють рішення на державному й регіональному рівнях. З погляду ефективності управління інноваційними процесами необхідно постійно відслідковувати достатність мотивації товарної інноваційної стратегії, що реалізуються, і в разі її послаблення слід вносити відповідні корективи в систему мотивації чи напрямок розвитку. У цих умовах неминучими є корректней товарних інноваційних стратегій конкретних підприємств, аж до зміни пріоритетів в орієнтації на конкретні напрямки діяльності.

Блок-схема алгоритму поетапної розробки та аналізу інноваційних проектів наведено на рис. 5.11.

У цих умовах неминучими є корективи товарних інноваційних стратегій конкретних підприємств, аж до зміни пріоритетів в орієнтації на конкретні напрямки діяльності. Необхідно оцінити інноваційну стратегію за комплексом різних критеріїв (багатокритеріальна оцінка стратегій). Кожен з цих критеріїв ураховує різні чинники, що підвищує точність оцінки, знижує ймовірність упустити що-небудь. Крім того, різні стадії обґрунтування проектів інноваційного розвитку істотно відрізняються за складом завдань, методичним інструментарієм, складністю і точністю оцінки тощо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарна інноваційна політика» автора Андреева Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначення стратегічних орієнтирів підприємства на підгрунті аналізу складових інноваційного потенціалу підприємства“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація та особливості впровадження інновацій

  • Маркетингові дослідження інноваційного товару і ринку і його особливості

  • Організація системи збуту інноваційного продукту

  • Інноваційний маркетинг та маркетинг інновацій у сучасному вимірі

  • ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

  • Організаційне забезпечення інноваційного процесу

  • Відділи й комісії з нових товарів

  • Роль служби маркетингу при розробці інноваційного товару

  • ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ

  • Планування продукції та етапи розробки інноваційного товару

  • Генерація ідей

  • Відбір ідей

  • Розробка маркетингової стратегії

  • Розробка товару

  • Ринкове тестування

  • Ринкове тестування товарів промислового призначення

  • Процес розробки нової інноваційної продукції (на прикладі автомобілебудівництва)

  • СУЧАСНІ МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ГЕНЕРУВАННЯ ІДЕЙ ІННОВАЦІЙНИХ ТОВАРІВ

  • Методи прогностики

  • Логічні, еврестичні методи та метод інверсії

  • ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ У ТОВАРНІЙ ІННОВАЦІЙНІЙ ПОЛІТИЦІ

  • Типологія та особливості реалізації товарної інноваційної стратегії

  • – аналіз

  • Визначення стратегічних орієнтирів підприємства на підгрунті аналізу складових інноваційного потенціалу підприємства
  • ОЦІНЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ ПЕРСПЕКТИВ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ

  • Оцінка ринкового потенціалу

  • Оцінка інноваційного потенціалу підприємства-інноватора

  • ФУНКЦІОНАЛЬНО-ВАРТІСНИЙ АНАЛІЗ ЯК МЕТОДОЛОГІЯ КОМПЛЕКСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ТОВАРУ

  • Основні етапи та особливості проведення ФВА

  • Процедура проведення ФВА (на прикладі розробки виробу "Кабельні введення" )

  • ДИЗАЙН ТОВАРУ ТА УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЩАЛОМ ТОРГОВОЇ МАРКИ В КОНТЕКСТІ МАРКЕТИНГУ ІННОВАЦІЙ

  • Торгова марка як нематеріальний актив і спосіб диверсифікації інновацій

  • Оцінювання параметрів конкурентоспроможності торгової марки як елемента її потенціалу

  • ПІСЛЯМОВА