Особливу увагу потрібно надавати так званим "польовим" продавцям, тобто тим категоріям збувальників, які реалізують продукцію за допомогою персонального продажу, телемаркетингу, директ-мейл.
Найпростішою і найпоширенішою формою організаційної побудови "польового" торговельного персоналу є збутова структура, що функціонує за територіальним принципом. Вона дає змогу підприємству найкраще здійснювати контроль за діяльністю продавців при мінімальних витратах.
Кількість "польових" продавців не обов'язково має дорівнювати кількості територій. Територія є умовною одиницею контролю. Для кожної з одиниць (територій) установлюються завдання з просування й реалізації продукції підприємства. Потім щодо кожної з них окремо здійснюється оцінка результатів. Керівники маркетингом можуть об'єднати на одній території роботу кількох продавців.
Ухвалення рішення щодо "переділу територій" може бути спричинене різними факторами. Наприклад:
• створення нової фірми, нового представництва або нового структурного підрозділу;
• освоєння нових моделей пропозицій, унаслідок чого збільшується робоче навантаження на наявний торговельний персонал;
• реорганізація служби збуту внаслідок серйозних змін, які відбуваються або очікуються в ринковому середовищі тощо.
У табл. 5.1 представлено технологію визначення територій з просування й реалізації товарів виробничого призначення і ділових послуг умовного виробника.
Процедура визначення територій починається з аналізу типів і числа реальних і потенційних покупців (споживачів) на цільовому ринку.
На першому етапі покупців поділяють на категорії за ступенем їхньої важливості для підприємства. Найпріоритетнішим привласнюється код АА, потім нижчими за рейтингом є А, В, С, Д. Підкреслимо, що критерії класифікації покупців та їхній статус визначаються цілями й завданнями підприємства.
При цьому замовниками, які становлять переважну частину бізнесу продуцента, можуть займатися спеціально створені для цього групи, а особливо важливими для фірми клієнтами — безпосередньо керівники вищої ланки.
У поданій таблиці надається приклад набору критеріїв, які можна використовувати для класифікації покупців. У цьому випадку перед підприємством ставиться завдання збільшення кількості й обсягів продажу.
Таблиця 5.1
ВИЗНАЧЕННЯ РОБОЧОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ОБСЛУГОВУВАНУ ТЕРИТОРІЮ УМОВНОГО ВИРОБНИКА
| 1. Розподілити за категоріями всіх реальних і потенційних покупців | |||||||
| Поточне охоплення | Активність конкурентів | Величина продажу (попиту) | |||||
| велика | середня | невелика | |||||
| Зростання: | Зростання: | Зростання: | |||||
| високе | низьке | високе | низьке | високе | низьке | ||
| Високе | Висока | А | А | А | У | У | С |
| Низька | А | У | У | С | с | д | |
| Низьке | Висока | А | У | У | С | с | д |
| Низька | АА | А | А | У | У | с | |
| 2. Визначити час, який приділяється контактам, і загальну кількість контактів на рік. | |||||||
| Розрахувати загальний час, загальне число покупців і годин на рік на кожен тип покупця. | |||||||
| 4. На основі цих розрахунків продавців визначити необхідну кількість "польових" | |||||||
| Примітка. Градація клієнтів від АА до Д: · За величиною продажу (який внесок вони роблять у загальний прибуток підприємства) · За зростанням (як швидко зростає їхній попит) · За охопленням (яка частка їхнього бізнесу припадає на підприємство) · За активністю конкурентів | |||||||
| Інституційним покупцям (споживачам) служба збуту має надавати особливу увагу. | |||||||
Керуючись цим, найважливішими клієнтами (код АА) будуть ті, які мають у своєму розпорядженні хороші перспективи розвитку: для підприємств-споживачів— зростання виробничо-комерційної діяльності, а значить, швидке й істотне збільшення потреб у товарах або послугах; для фізичних споживачів— поліпшення добробуту. Особлива увага надається великим замовникам.
До іншої категорії споживачів (код А), можна зарахувати тих, хто також має хороші показники й непогані перспективи. До неї найчастіше потрапляють великі та середні замовники.
До категорії В зазвичай зараховують покупців з відповідними можливостями зростання попиту та збільшення їм продажу.
До категорії С — середні й дрібні фірми зі стійкими, але не дуже великими потребами в продукції підприємства.
До категорії Д — усі інші реальні й потенційні споживачі.
На другому етапі оцінюється чисельність кожного типу замовників на цільовому ринку. Як правило, продуцент має у своєму розпорядженні невелике число замовників категорій АА (можливо, навіть один-два), А і В. У сукупності вони складають приблизно 20 %. Решта замовників, які належать до категорій С і Д, становить більшість. їхня чисельність коливається на рівні близько 80 % ("закон Парето").
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинговий менеджмент» автора Белявцев М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління торговельним персоналом маркетингової фірми“ на сторінці 5. Приємного читання.
