На практиці з метою забезпечення ефективного фінансового ліверіджу підприємства здійснюють конвертацію цінних паперів одних видів в інші - акцій в облігації чи навпаки.
Розробка системи менеджменту акціонерного капіталу потребує подальшого вдосконалення правових взаємовідносин між емітентами, акціонерами, інвесторами та фінансовими посередниками в таких напрямках діяльності:
• забезпечення нормативно-правових засад і гарантій щодо власності на цінні папери;
вдосконалення визначеності щодо правового статусу, прав та обов'язків емітентів, інвесторів і фінансових посередників;
забезпечення системи надійного і кваліфікованого державного регулювання та управління фондовим ринком;
регулювання інформаційного забезпечення відносин на фондовому ринку;
податкове стимулювання;
контроль за політикою акціонерних товариств, створення умов для забезпечення гарантій акціонерам та системи страхової діяльності на ринку.
Крім того, на державному рівні мають вирішуватися питання співпраці з Міжнародною федерацією фондових бірж та запровадження міжнародних стандартів роботи на фондовому ринку.
Зміцнення централізованого фондового ринку, на наш погляд, потребує забезпечення інтенсивного розвитку позабіржового і вторинного ринків, широкого розвитку посередницької діяльності з цінними паперами, розширення кола учасників фондового ринку (залучення до нього, крім емітентів і біржі, також інвестиційних фондів та компаній, банків, холдингових та страхових компаній, у тому числі й іноземних).
З метою використання заощаджень громадян як важливого джерела інвестування для розвитку економіки вважаємо за доцільне розв'язання таких проблем, як збільшення випуску цінних паперів у матеріалізованій формі на пред'явника, забезпечення вільного доступу громадян до ринку державних цінних паперів, зняття обмежень на придбання цінних паперів та зниження рівня податків на доходи за цінними паперами до 5% або й повне їх зняття, оскільки прибуток акціонерного товариства, який спрямовується на виплату дивідендів, оподатковується на загальних підставах.
Нині відбуваються складні процеси становлення ринкових відносин між товаровиробниками. Необхідність і неминучість формування механізму функціонування господарюючих суб'єктів ринку визначають актуальність та важливість вивчення проблеми адаптації підприємств до нових умов господарювання. Від сучасного пошуку шляхів її вирішення та ефективності реалізації обраних напрямків залежить майбутнє підприємств, конкурентоспроможність їх продукції, становище на ринках збуту і, як наслідок, відродження національної економіки.
Пристосування підприємств до нових умов економіки перехідного періоду потребує створення системи адаптації. Основні функції системи адаптації: забезпечення конкурентоспроможності підприємства та продукції його стратегічних одиниць бізнесу, заснування заходів щодо адаптації на основі бізнес-планів, маркетингове, інформаційне та фінансове забезпечення діяльності підприємства. При цьому необхідно враховувати особливості сучасного періоду формування ринку: плюралізм форм власності та форм господарювання; посилення конкурентної боротьби за ринки збуту; орієнтацію на довгочасний комерційний успіх, пошук зовнішніх джерел і, передусім, кредитів банків.
Невід'ємною складовою діючої системи адаптації має стати організація малого бізнесу на основі договірних відносин між великими та малими підприємствами. Необхідність створення конкурентоспроможних підприємств, прийняття рішень про напрямки їх пристосування до ринкового середовища з метою подальшого функціонування та розвитку передбачає використання бізнес-планів. При такому підході слід застосовувати методики, які стимулюють умови господарювання економіки перехідного періоду.
Складність і комплексність завдань, які вирішуються в межах адаптаційних процесів, потребує застосування відповідного інструментарію. Для цього доцільно використовувати маркетинг, який забезпечує ринкову орієнтацію управління.
Прискоренню адаптації підприємств до ринку допомагає рекламна діяльність, оскільки її основною функцією є формування попиту. Цю проблему можна ефективно вирішити на основі комплексного підходу до планування рекламної кампанії. При цьому слід визначити її цілі та засіб складання рекламного бюджету, сформувати рекламну політику, розробити методику ефективності обраних заходів.
Перехід до ринку потребує значних змін в усіх сферах діяльності людей. За ринкових умов потрібно також спрямовувати достатні кошти на соціальні потреби робітників. Адже підприємства мають бути зацікавлені у сприятливому соціальному кліматі, підвищенні кваліфікації трудового потенціалу, врешті, у нормальному порядку в країні.
Поліпшення професійної підготовки та вимог до умов необхідно врахувати як соціально-економічний фактор при розробці стратегічного плану розвитку підприємства, оскільки людський фактор є основним "енергетичним фактором", завдяки якому здійснюється реалізація економічних переваг розвитку підприємства в конкурентній боротьбі. Стратегії ж підприємств, які досить широко використовуються на Заході і які випробовують в Україні, спрямовані на досягнення максимальних прибутків шляхом задоволення ринків, і тому, на наш погляд, не мають бути пріоритетними стратегіями розвитку. До речі, прибуток - це важливий показник підприємницької діяльності, але не головний. Проведені соціологічні дослідження підтверджують цей факт. Основні положення, на яких базується стратегія розвитку підприємства з урахуванням соціально-економічних факторів, такі:
1) затрати підприємства поділяються на явні (які безпосередньо враховуються в калькуляції витрат) та приховані. Так, недостатньо швидка перебудова організаційних структур виробництва може спричинити зростання втрат виробництва, наприклад, у результаті збільшення кількості робітників, що зумовлює нерівномірне завантаження різних підрозділів; втрат робочого часу внаслідок прогулів, виробничих травм тощо. Часто скорочення прихованих втрат можливе лише за умови збільшення явних витрат. У цьому випадку створюється можливість поставити питання про доцільність витрат та отримання вигоди. Однак, як правило, економія на явних витратах призводить не тільки до зростання прихованих витрат, але й негативно впливає на продуктивність праці персоналу;
оскільки приховані витрати та втрати звичайно впливають на зростання поточних витрат, то з економічної точки зору найраціональнішим може бути одночасне зростання капіталовкладень (наприклад, на заміну устаткування, поліпшення умов праці) з метою усунення причин, які використовуються при приховуванні втрат і збільшенні поточних витрат;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фінанси підприємств“ на сторінці 2. Приємного читання.
