Протягом останніх років темпи зростання ВВП в Україні характеризуються досить сталими показниками зростання, тож використання зазначеного методу в цьому випадку повністю виправдане.
ВВП є системостворюючим показником, усі інші показники відображають його зміни. При стабільному зростанні ВВП країні можна більш упевнено почуватись навіть за наявності дефіциту бюджету, а також державного боргу.
Більшість моделей, які використовуються економістами, побудовані на основі сучасних економетричних підходів до вирішення проблеми складання узгодженого прогнозу. Визначення та використання, зокрема, досить стабільних причинно-наслідкових зв'язків дозволяє будувати прогнози з до- …
Наприклад, якщо розбалансованість виявляється у порівняно швидких темпах інфляції, то основним напрямом економічної стабілізації виступає необхідність проведення заходів, спрямованих на забезпечення ринку товарами та стримування грошової маси в обігу.
Інфляція, як раніше зазначалося, руйнуючи купівельну спроможність грошей, призводить до поглиблення кризового стану в економіці.
Оскільки характерною ознакою дійсного стану розвитку економіки є показник зростання чи зниження обсягів ВВП, прогнозування економічного розвитку країни має спиратись на передбачення показника експорту та імпорту товарів.
Ось чому прогнозування стану зовнішньої торгівлі України повинне мати за основу порівняльну характеристику та оцінку експорту і імпорту товарів та послуг у контексті додатного чи від'ємного сальдо торгового балансу. При цьому основу передбачень складає конкурентоспроможність продукції або послуг України на зовнішньому ринку.
Таким чином, при прогнозуванні проведення зовнішньої торгівлі України та розгляду основних економічних показників торговельних партнерів України з метою визначення конкурентоспроможності продукції та послуг на світовому ринку головним є визначення позитивного сальдо в торговому балансі як основного каналу поповнення валютних резервів держави. Саме цими міркуваннями і обумовлюється нарощування обсягів зовнішньої торгівлі, зокрема, обсягів експортних операцій. У свою чергу, пожвавлення у зовнішньоекономічній діяльності викликає до життя головний стимул, яким є нарощування виробництва продукції, а кінцевим є показник зростання доходів бюджету та економічного розвитку України.
Чітке прогнозування зовнішньоекономічної діяльності України дало можливість передбачити фінансову кризу, на відміну від інших країн, яким довелося суттєво відчути економічну залежність від світового ринку наприкінці літа 1998 року в період, коли спалахнула фінансова криза, від якої постраждали не тільки країни Азії, а й Росія. Україна не тільки передбачила фінансову кризу, а й знайшла можливість практично безболісно перенести цей важкий тягар, задіявши важелі фінансово-кредитного впливу на подолання і зменшення наслідків фінансової кризи.
Проте процес входження України у світовий торговельний простір виявився непростим, адже у торговому балансі нашої держави переважає експорт сировини, труб та продтоварів замість високонаукоемких технологічних машин і механізмів та обладнання.
Країни далекого зарубіжжя, і не тільки після фінансового колапсу 1998 року, зробили висновки і вжили низку заходів до зниження попиту на металургійну продукцію, яку закуповували в Україні, навіть більше, це зниження попиту маємо і в країнах ближнього зарубіжжя, наприклад, Росія знизила попит на продукцію, яка поставлялась на традиційні для українського виробника російські ринки. До того ж внутрішня фінансова криза послабила потенціал підприємств-експортерів. Одним із чинників економічного зростання Росії у 2000 році виступило зростання у тому ж 1998 році світових цін на нафту, які підвищились з 8 доларів за барель до ЗО доларів за барель. Звісно, такий стрибок ціни на нафту дав можливість позитивно вплинути і на збільшення обсягів експорту.
Україна не належить до країн-експортерів нафти, а сама купує нафту і як така повинна пропонувати конкурентоспроможну продукцію, що користується попитом на світовому ринку.
Натомість однією з важливих проблем експорту з України труб і прокату металургійної промисловості, у якої висока енергоємність, а значна частина валютної виручки іде не на технологічне оновлення підприємств, а на оплату імпортних енергоносіїв, є посилення залежності вітчизняної промисловості від Росії. До речі, як США, так і Росія запровадили практику квотування поставок української продукції металовиробників.
Загальновідома практика, коли країни світу експортують ті товари, які є конкурентоспроможними і виробляються з меншими витратами, а імпортують ті товари, виробництво яких в інших країнах виявляється дешевшим. Цим можна пояснити втрату Україною в останні роки світових аграрних ринків, оскільки сільськогосподарське виробництво в Україні не витримує конкуренції ціни та якості зі світовими. Прикладом можуть бути зовнішні ринки зерна. На них Росія, Білорусь, Польща, Словаччина, що раніше в значних обсягах купували українську пшеницю, з різних причин скорочують її імпорт. Слід підкреслити, що 2003 рік став для України роком неврожаю, через природні катаклізми держава повинна закуповувати зерно за кордоном.
Негативні ризики полягають ще й у нещодавній зміні правил обкладання ПДВ між Росією та Україною, низці протекціоністських заходів, введених Росією, а також антидемпінгових процедур в Росії, США, Канаді та країнах ЄС відносно експорту української товарної продукції, зокрема металургійної промисловості.
Загальноєвропейський ринок, що характеризується стабільністю, твердою конкуренцією, поки що недостатньо освоюється українськими виробниками, які ще й досі не мають розвиненого сектору торгівлі відповідними товарами. Що стосується продукції, яка експортується, а особливо тієї, що характеризується як "напівфабрикати", то вона не може зайняти відповідну нішу і не може бути довготривалою у часовому вимірі - лазі. Постачання з України металопрокату чи іншої продукції металургійної промисловості - це проблема структури української економіки, залишена у спадщину ще з радянських часів, коли деталі для трактора чи машин вироблялись практично в усіх країнах колишнього СРСР. Ці запчастини, крім традиційного експорту, ще й сьогодні становлять значну частину українського експорту. Просуванню українських товарів на загальноєвропейський ринок перешкоджає і відсутність в експортерів досвіду у сфері маркетингу і сертифікації. Так, у Росії введено близько 5 тис. європейських стандартів, у той час як в Україні - тільки 500. При цьому ініціативи по взаємному визнанню стандартів виходять, як правило, з боку Євросоюзу і рідко - від України. З іншого боку, не слід очікувати, що розвинутий ринок ЄС, який охоплює 300 млн. чол. і багаторазово перевищує Україну по розмірах ВВП, орієнтуватиметься на експорт з України. Проте все ж таки існують можливості для виходу українського експорту на ринки Європи. Мова, насамперед, може йти про продукти харчування і сировину для їх виробництва, зрозуміло, за умови, що буде забезпечена висока якість українських продуктів відповідних стандартів, яка може забезпечити їх конкурентоспроможність на міжнародному ринку. У разі правильної маркетингової політики і вдалого партнерства з підприємцями країн ЄС на цьому ринку можна сподіватися на швидкі результати. Існують перспективи й у роботі за давальницькими схемами, наприклад, у текстильній і електротехнічній галузях промисловості. Важливо також, щоб Україна відкрила для себе ніші на ринку, які порівняно з розмірами загальноєвропейського ринку можуть бути дуже значними.
Значний негативний вплив на обсяги українського товарообігу може мати також і скорочення світової торгівлі, яке відбувається останнім часом. Не можна забувати у цьому аспекті європейську інтеграцію, а відповідно, і орієнтований внутрішній ринок, а також вплив негативного в останній час стану розвитку американської економіки, особливо враховуючи останні події - війну в Іраку, тероризм та інші негаразди, у тому числі витіснення з обігу в країнах Європи долара і заміни його стійкою валютою ЄВРО. Тому можна очікувати зниження темпів приросту зовнішньої торгівлі України.
Прогнозуючи стан торговельного балансу України в довгостроковій перспективі, слід зазначити, що без вжиття кардинальних заходів щодо виробництва конкурентоспроможної продукції, імовірно, можливе вичерпання експортного потенціалу України. Ось чому уже тепер країні потрібні якісні зміни: збільшення питомої ваги кінцевої продукції в загальному обсязі експорту; підвищення ефективності експортних операцій; відновлення присутності України на традиційних ринках і розширення торгових плацдармів у нових напрямках; удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Тож подальший розвиток системи аналізу та прогнозу показників розвитку економіки України надасть можливість відпрацювати та впровадити зважені механізми керування виробничим процесом та фінансово-кредитною системою України як основні інструменти відновлення економічного зростання в державі.
Економічні стимулятори виробництва
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прогнозування - необхідна умова економічного зростання“ на сторінці 2. Приємного читання.
