Вплив монетарного фактора на прискорення інфляції тісно пов'язаний із наявністю заборгованості уряду перед НБУ, суб'єктами господарювання та нерезидентами.
Заходи уряду, вжиті впродовж 2001 року з метою погашення простроченої заборгованості за заробітною платою та пенсіями, а також вимоги щодо вчасної виплати поточних зарплат і пенсій послабили соціальну напругу в суспільстві, але певною мірою вплинули й на зростання темпів інфляції.
При цьому збільшився внутрішній державний борг за ОВДП, емісія яких була спрямована на погашення внутрішніх та зовнішніх зобов'язань попередніх років без погашення вже накопичених боргів за державними цінними паперами, зокрема, перед основним внутрішнім кредитором Міністерства фінансів - Національним банком України.
Основним невирішеним питанням фіскальної політики є зростання недоїмки за платежами до бюджету, неповні надходження від приватизації, а відтак і несвоєчасне погашення заборгованості уряду перед НБУ. У 2000 р. сума простроченої заборгованості перед Національним банком становила 3 064 млн. грн., у тому числі сума основного боргу - 2 389 млн. грн. За розрахунками, своєчасне погашення Мінфіном хоча б основної частини своєї заборгованості перед НБУ дало б змогу задіяти механізми регулювання грошово-кредитного ринку, утримати інфляцію на тому рівні, який було спрогнозовано на початку року. Наприкінці вересня Національний банк та Міністерство фінансів України уклали угоду про реструктуризацію облігацій внутрішньої державної позики із портфеля НБУ на термін до 2010 року. Реструктуризацію проведено шляхом заміни ОВДП та КОВДП на нові купонні облігації внутрішньої позики. Погашення доходів за цими облігаціями Міністерство фінансів розпочало з січня 2001 року, а основного боргу -з 2002 року.
Додатковими чинниками підвищення інфляції було також зниження частки бартеру в розрахунках у промисловості та зменшення взаємозаліків між суб'єктами підприємницької діяльності, вихід частини економіки з тіньового сектору, збільшення нарахувань до фонду заробітної плати та відрахувань до Пенсійного фонду. Усе це позначилося на агрегованому попиті і, як наслідок, призвело до додаткового підвищення інфляції (за інших рівних умов).
Щоб проаналізувати вплив монетарного фактора на прискорення інфляції, розглянемо ланцюг трансмісійного механізму; грошова база - грошова маса - інфляція.
Протягом 1999 року грошова база зросла на 39,2%, грошова маса - на 40,5%, інфляція споживчих цін досягла 19,2%. З одного боку, тривав процес ремонетизації української економіки (тобто випереджаюче зростання грошових агрегатів не викликало значного зростання цін), а з іншого - накопичувався певний інфляційний потенціал, який почав реалізовуватися в листопаді 1999 року.
Зростання грошової маси обумовлювалось зростанням грошової бази та незначним зростанням грошового мультиплікатора.
Основний чинник збільшення грошової бази - зростання чистих міжнародних резервів на балансі НБУ (з урахуванням сумарної купівлі та продажу валюти за цей період)*
Основними джерелами пропозиції іноземної валюти є позитивне сальдо товарів та послуг платіжного балансу, приплив капіталу, пов'язаний в основному з процесом приватизації, певне зростання прямих іноземних інвестицій, поступова легалізація тіньового сектору економіки.
Безумовно, у ситуації, яка склалася в Україні (передусім в умовах гострих зовнішніх боргових проблем, недостатніх резервів, необхідності зміцнення довіри до гривні), дії Національного банку були спрямовані, з одного боку, на нарощування валютних резервів, а з іншого (за надлишкової пропозиції валюти на валютному ринку) - стримували тенденцію до подорожчання гривні відносно долара США, що могло б негативно вплинути на зовнішньоторговельний баланс нашої країни.
Поступове зниження облікової ставки НБУ (із 45% на початку року до нинішніх 27%) стало додатковим стимулом для пожвавлення процесу кредитування економіки банками, причому, що слід наголосити, за умови зростання реального ВВП. Це важливий чинник економічного піднесення в цілому, зокрема у промисловості: 2000 рік став першим роком реального економічного зростання в Україні за весь період державної незалежності.
Зазначене зростання монетарної бази шляхом мультиплікації грошей та відповідного збільшення грошової маси, звичайно, може активізувати додаткові фактори впливу на прискорення темпів інфляції. Проте, аналізуючи рівень монетизації в Україні, порівнюючи його з рівнями монетизації та її динамікою в інших транзитних економіках, знайдемо підтвердження, що зростання грошової бази та відповідно грошової маси не повинно пропорційно відбиватися на зростанні рівня цін у процесі переходу цих країн до ринкової економіки. Тобто основні фундаментальні чинники зростання інфляції виникають не у сфері монетарної політики НБУ, а в реальному секторі економіки та у фіскальній сфері країни. Нестійкість процесу ремонетизації (який, до речі, започаткувався саме в останні роки) пов'язана з тим, що фундаментальні структурні фактори недовіри до національної грошової одиниці ще не усунуто. Зробити це лише зусиллями НБУ практично неможливо.
Нагадаємо, що до зазначених факторів передусім належать значні інфляційні та девальваційні очікування населення; несприятливий інвестиційний клімат у країні (обсяг іноземних інвестицій в економіку України в обчисленні на душу населення чи не найнижчий серед країн із перехідною економікою); певні труднощі з виконанням поточного бюджету, в енергетично-паливному секторі економіки тощо. Тому для стримування інфляційних процесів потрібно насамперед вирішити численні структурні економічні проблеми, реформувати податкову систему та пов'язану з нею законодавчу базу, всебічно й у загальнонаціональному масштабі підтримувати тенденцію до економічного зростання. Зокрема, Національний банк України повинен і буде стимулювати процес реформування банківської системи як основного фінансового посередника в ланцюгу "заощадження - інвестиції".
Макроекономічна політика має бути спрямована на те, щоб продовжити та поглибити економічну стабілізацію, яка щойно розпочалася, надати їй незворотного характеру, не допустити припинення розвитку позитивних процесів в економіці внаслідок зростання інфляції. Виникнення інфляційного тиску на ранній стадії економічного відновлення свідчить про нагальну необхідність прискорення структурних реформ в економіці та фіскальній сфері. Саме вони нададуть змогу знайти компроміс в альтернативі "економічне зростання - інфляція".
Зокрема, уряду слід послідовно продовжувати розпочаті структурні реформи, активізувати грошову приватизацію, вживати подальших заходів щодо скорочення обсягів бартеру та збільшення частки продукції, оплаченої грошима, що у свою чергу підвищуватиме обсяги надходжень загальнодержавних податків.
НБУ, звісно, також має низку інструментів для стримування зростання грошової маси і відповідно зростання цін, які використовувалися при проведенні монетарної політики. Ефективність їх дії у поточній ситуації значною мірою залежить від стерилізації зростання чистих іноземних активів шляхом скорочення внутрішніх активів НБУ.
Одним із таких інструментів є скорочення чистого кредиту комерційним банкам шляхом проведення операцій на відкритому ринку. Щоправда, використання державних цінних паперів як фінансових інструментів не може здійснюватися в обсягах, достатніх для забезпечення необхідного рівня стерилізації (потенційні кредитори, які раніше мали проблеми з ОВДП, ставляться до державних цінних паперів дещо упереджено). Застосування зазначеного інструменту пов'язане також із відволіканням частини грошових ресурсів банківської системи від кредитування реального сектору економіки.
У ситуації, що склалася, зберігає свою актуальність такий інструмент, як депозитний сертифікат НБУ. Проте слід зважати на витрати, які можуть знижувати власний прибуток Національного банку і відповідно надходження до бюджету. Отже, можливості застосування депозитного сертифіката НБУ певною мірою обмежені.
Ще один інструмент, яким можна скористатися з метою стримування інфляції, - зменшення рефінансування та ломбардного кредитування комерційних банків Національним банком України. Однак це, як правило, пов'язано з підвищенням відсоткових ставок, що суперечить політиці поступового зниження облікової ставки НБУ, задекларованій урядом у програмі "Реформи заради добробуту". Поступове зниження Національним банком облікової ставки впродовж 2000 року значною мірою сприяло економічному зростанню в країні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стабільність національної валюти - основа поступального розвитку економіки“ на сторінці 2. Приємного читання.
