Термін "валютні операції" дещо ширший за своїм значенням, він визначає не тільки операції з іноземною валютою, але й всі операції, що мають валютний характер. Операції з валютними цінностями - це такі операції, у яких валюта і валютні цінності складають об'єкт відносин. Тим самим валютні цінності наче вплітаються в сам зміст питання. Валютна ж операція - це будь-яка операція, що має валютний характер. її об'єктом можуть бути, а можуть і не бути валютні цінності. Так, будь-яка господарська операція, у якій іноземна валюта використовується як засіб визначення обсягу господарської операції, має валютний характер, але це не завжди операція з валютними цінностями. До валютних операцій належать:
операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, здійснюваних між резидентами у валюті держави;
операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з переданням заборгованості і інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
1 • операції, пов'язані із ввезенням, переказом і пересилкою на територію держави і вивозом, переказом і пересилкою за її межі валютних цінностей.
Розрахунки в іноземній валюті, як і торгівля нею, тісно пов'язані з валютним курсом. Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті держави, курси валютних цінностей, виражені в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Ці курси встановлюються за результатами торгів валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку.
Крім тих активних операцій, при яких банківські ресурси вкладаються в певні цінності і мають відповідне забезпечення, існують операції по наданню кредитів клієнтам без будь-якого певного матеріального забезпечення, так звані бланкові кредити. Особливим видом є операції по контокоренту, коли через єдиний рахунок клієнта проводяться як пасивні операції (залучення депозитів), так і активні (надання кредитів). Це дозволяє банкам точно дізнаватися про стан справ у клієнтів і часто здійснювати контроль над ними.
Між пасивними і активними операціями існує тісний взаємозв'язок. З одного боку, пасивні операції є базою для розвитку активних операцій: за рахунок власного капіталу і залучених коштів банк може надавати кредити і здійснювати інвестиції. З іншого боку, активні операції впливають на банківські пасиви: шляхом відкриття поточних рахунків позичальникам і запису на них грошових сум без попереднього внеску їх клієнтами банки створюють так звані умовні вклади.
Крім кредитних операцій, банки здійснюють комісійні операції по виконанню платіжних і інших доручень клієнтів за певну винагороду.
Форма банківських операцій і їх зміст далеко не завжди збігаються. Так, в епоху імперіалізму навіть під формально короткостроковими кредитними операціями банків (вексельні операції, контокорентний кредит) часто приховується довгострокове кредитування промисловості, здійснюване шляхом пролонгування вексельних кредитів і тривалого незатребування банками позик по контокоренту. Під виглядом комісійних операції по розміщенню банками акцій і облігацій для промислових компаній фактично здійснюється укорінення банківських монополій у промисловість.
Банківські операції мають певні особливості в окремих видів банків. Емісійні банки мобілізують ресурси не тільки за рахунок власних капіталів і депозитів, але й за рахунок банкнотної емісії. У складі їх депозитів переважають кошти комерційних банків і держави. Облік векселів і надання позик здійснюються головним чином для комерційних банків і держави. В іпотечних банків у пасивних операціях головне місце посідає випуск заставних листів, а в активних переважають довгострокові позики під заставу землі і іншого нерухомого майна.
Підсумовуючи наведене, можна чітко визначити, що комерційні банки виконували і виконують такі види банківських операцій: залучення і розміщення грошових вкладів і кредитів; здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів і їх касове обслуговування; ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів; випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів та ін.); купівля, продаж і збереження платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними; видача запорук, гарантій і інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання в грошовій формі; придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог і інкасації цих вимог (факторинг); придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг); купівля в організацій і громадян і продаж іноземної валюти готівкою і валюти, яка рахується на рахунках і вкладах; купівля і продаж за кордоном монетарних металів; залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунках і вкладах, а також інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики; довірчі операції (залучення і розміщення коштів, управління цінними паперами та ін.) за дорученням клієнтів; надання консультативних послуг; при цьому розрахунки провадяться в основному у безготівковій формі.
Безготівкові розрахунки - розрахунки, здійснювані без участі готівки шляхом перерахування (переказу) грошових коштів з рахунку платника в банку на рахунок їх одержувача або ж шляхом заліку взаємних вимог. На відміну від платежів готівкою, коли гроші безпосередньо передаються платником їх одержувачу, проводяться переважно за допомогою різних банківських операцій (кредитних і розрахункових), що заміняють готівку в обороті.
Об'єктивною основою розвитку розрахунків є збільшення товарного обігу і нестача для його обслуговування металевих грошей унаслідок відставання видобутку благородних металів від зростання загального обсягу виробництва і товарообігу. До широкого їх застосування спонукала велика їх зручність порівняно з платежами готівкою. Розрахунки здійснюються за допомогою векселів і чеків, що заміняють готівку, безготівкових перерахувань по поточних рахунках клієнтів у банках, за допомогою системи кореспондентських рахунків між різними банками, а також заліків взаємних вимог через розрахункові палати. Економічне значення полягає в тому, що вони сприяють прискоренню обороту капіталу, скороченню витрат обігу і, зрештою, розширенню виробництва і збільшенню прибутку. При проведенні розрахунків банки стягують зі своїх клієнтів спеціальну винагороду (комісію) або ж домовляються про безплатне проведення зберігання клієнтами на їх рахунках великих грошових ресурсів, які використовуються банками для надання позик.
Документи, які застосовуються в сучасній практиці розрахунків, можна згрупувати в розрахункові, платіжні та комерційні. Розрахунковими звичайно називають складені за встановленою формою документи, які подають у банки юридичні і фізичні особи з дорученням (або з вимогою) перерахувати з їх рахунків (або зарахувати на їх рахунки) певну суму грошей. Такими документами є платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, чек, акредитивна заява, платіжна вимога. До розрахункових можна віднести і такі документи, як поштові перекази, меморіальний ордер, авізо та ін.
Платіжними називають складені за встановленою формою і такі, що передаються однією особою іншій, документи із зобов'язанням (або з наказом третій особі) сплатити певну суму грошей пред'явнику документа. Типовим платіжним документом є вексель. Комерційними прийнято називати документи, в яких дається характеристика відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг і які супроводять їх переміщення від постачальника до платника. До комерційних належать також рахунки-фактури, їх реєстри, товарно-транспортні документи, сертифікати якості, страхові поліси та ін. Тут є поле діяльності, тому що на підставі комерційних документів визначається сума і правомірність платежів (товарність і нетоварність операцій), що здійснюються за допомогою розрахункових або платіжних документів.
Платіжне доручення подається клієнтом у банк, що його обслуговує, на бланку певної форми для перерахування зазначеної суми зі свого рахунку. Банк приймає до виконання платіжні доручення тільки в тій сумі, яка є на рахунку клієнта. Доручення на перерахування коштів у дохід бюджету і інших фондів приймаються незалежно від наявності коштів на рахунку. У разі відсутності коштів на рахунку це доручення вміщується в картотеку.
Платіжна вимога являє собою документ, який складається з двох частин. Верхня частина - це вимога постачальника безпосередньо до одержувача сплатити вартість отриманої згідно з договором продукції або наданими послугами. Нижня частина - це вимога платника до свого банку про перерахування з його рахунку суми, яка проставлена в рядку "Сума до оплати" цифрами і прописом. Платіжна вимога заповнюється постачальником і надсилається безпосередньо покупцю. Платіжна вимога приймається банком до оплати в сумі, яка може бути оплачена у разі наявності коштів на рахунку платника або за рахунок кредиту.
У випадку відмови від оплати платіжної вимоги мотиви відмови платник повідомляє безпосередньо постачальнику в порядку і терміни, передбачені в договорі. У договорі може бути зазначена відповідальність платника за невчасне подання платіжної вимоги в банк для оплати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯАЬНОСТІ В УКРАЇНІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
