зміна норм обліку фінансових інструментів, а отже, й перехід до нових форм звітності;
зміна Плану рахунків бухгалтерського обліку та підходів до його формування;
принципово нова організація аналітичного обліку, завдяки якій стала доступною необхідна статистична інформація;
виокремлення з фінансового нових видів обліку - управлінського та податкового;
перехід до прогресивного методу збору інформації - за економічними показниками;
зміна руху потоків інформації;
технічне забезпечення зазначених проектів із одночасною заміною всіх підсистем, які обслуговували бухгалтерський облік, звітність, платежі і засоби захисту, а також адаптація цих підсистем до експлуатації в реальних умовах та до великих обсягів інформації.
Однією з найскладніших була проблема адаптації міжнародних стандартів бухобліку до вітчизняних економічних та правових умов. Важче було визначитися щодо економічного аспекту реформування, оскільки деякі принципи МСВО у національній системі обліку раніше не застосовувалися. Але, з урахуванням усіх "за" і "проти", були введені норми, які найповніше відповідали міжнародним стандартам. На прийняття такого рішення значною мірою вплинуло те, що все більше інституцій переходить до МСБО. Так, робоча група з питань бухгалтерського обліку, яка розробляла норми обліку для новоствореного Європейського центрального банку, прийняла рішення, що основою його облікової системи стануть МСБО. Директивою з цього питання передбачалося, що держави-учасниці приведуть національні норми бухобліку до міжнародних стандартів. Крім того, більшість постсоціалістичних країн, які реформували свій облік, теж переходили на засади МСБО.
Як засвідчила практика, найбільшу небезпеку становлять спроби механічного перенесення МСБО в ту чи іншу економіку. Впровадженню певної облікової норми має передувати глибоке усвідомлення її економічної сутності. Необхідно також обчислити економічний ефект від впровадження і, нарешті, мати рішучість прийняти відповідальне рішення.
Тому до початку реформування бухгалтерського обліку, були обрані певні пріоритети, які на першому етапі забезпечили адекватну оцінку фінансового стану установи чи фірми, вартості її активів, їх ризиковість, доходність і, відповідно, оцінку реальної вартості капіталу. Насамперед необхідно було чітко визначити, за яким економічним показником оцінювати результат роботи та розробити для цього певний інструментарій.
За основу моделі визначення результату роботи було взято прибуток (як різницю між доходами і витратами, а не як певну суму коштів). Тобто за звітний період відображається сума доходів та витрат. Утім аж ніяк не применшується значення прибутку - надзвичайно важливого показника діяльності будь-якої установи.
Розроблено ряд нормативних документів, які регламентують порядок бухгалтерського обліку основних фінансових інструментів за міжнародними принципами. Головне завдання полягало у впровадженні методів нарахування доходів і витрат, переоцінки активів, а також створенні прозорої системи резервів на покриття ризиків та можливих втрат. Слід зазначити, що баланс, складений за старими принципами, практично не дозволяв реально оцінити стан роботи організації. Хоча в ньому відображалися часом дуже великі суми активів, неможливо було з'ясувати їх ліквідність, реальну поточну вартість та доходність. Нові облікові інструменти дають змогу точно визначити реальну прибутковість підприємства, вартість його капіталу. Працювати з ними непросто, особливо на початку, але їх економічне значення для установ і організацій важко переоцінити.
Метод нарахування - наріжний камінь МСБО. Суть цього методу обліку полягає у відображенні всіх доходів та витрат у тому звітному періоді, в якому вони виникли, а не в тому, коли сплачуються. Це дуже важливо для установ, які оперують великими сумами коштів, мають справу зі складною їх структурою.
Ефективність застосування фінансових інструментів простежують за передбаченими у Плані рахунків відповідними рахунками нарахованих доходів за активними операціями та нарахованих витрат - за пасивними. Головне в нинішній економічній ситуації - дотримуватися принципу обачності, тобто обережності: дохід слід враховувати, лише впевнившись, що його отримають і правильно визначать. Водночас спрацьовує і третій принцип -відповідності: відображаючи доходи за операцією, необхідно відображати й супутні витрати, і навпаки.
Тривалий час серед економістів культивується стереотип, що метод нарахування неприйнятний у наших умовах. Сплеск антипатій викликало навіть обмежене його застосування (в основному як інструменту для забезпечення збору податків), передбачене новим податковим законодавством. В економічній практиці, у бухгалтерському обліку цей метод має, якто кажуть, класичне застосування, тобто всі доходи й витрати за певний період відображаються повністю.
Разом із тим, щоб не допустити завищення (чи заниження) доходів або витрат, доцільно нормативним шляхом передбачити їх коригування у наступних звітних періодах, обумовити, коли нарахування не допускається тощо. Отже, грамотне застосування методу нарахування дає змогу бачити реальний результат не лише по закінченні строку дії фінансового інструмента, а й у процесі роботи, тобто від часу прийняття рішення (угоди) до його реалізації.
Ще один базовий обліковий інструмент регулювання вартості активів і зобов'язань - переоцінка. Як свідчить практика, переоцінка основних фондів на початку реформування обліку є великою проблемою. Складність полягає в тому, що після індексації основних фондів їх вартість на балансах підприємств виявляється заниженою або (частіше) завищеною. Відтак нараховуються нереальні суми щодо амортизації та зносу.
Зазначимо, що на коригування вартості основних фондів протягом останніх років звертають увагу аудитори, перевіряючи установи, його враховують іноземні інвестори, вирішуючи, чи варто надавати Україні кредити.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку - вимога часу“ на сторінці 3. Приємного читання.
