Головною метою Міністерства фінансів є забезпечення виконання Державного бюджету України, а фінансових органів - виконання місцевих бюджетів, яке потребує чіткої інформації про виконання доходної і витратної частин бюджету.
Залежно від періоду виконання бюджету доходи можна розділити на планові та касові, а витрати - на фактичні та касові.
Планові доходи - доходи, які заплановані в бюджеті, нараховуються державною податковою адміністрацією і повинні за її даними надійти в доходну частину відповідних бюджетів, включаючи всі види податків.
Касові доходи бюджету - доходи, які фактично надійшли на рахунки бюджету всіх рівнів. Завдяки цьому можна чітко визначитися щодо виконання доходів бюджету, тому що їх надходження враховується за джерелами і видами надходжень. Результати виконання доходної частини бюджетів визначаються за касовими доходами.
Фактичні витрати бюджету - витрати, проведені за рахунок бюджету тим або іншим установам, організаціям; вони містять і витрати, які проведені, але не оплачені через відсутність коштів і які враховуються за місцем проведення витрат. Здебільшого це бюджетні установи, які і надсилають звіти про фактичні витрати фінансовим органам. Фінансові органи узагальнюють отримані звіти про виконання кошторисів витрат по кожному органу та установі і готують відповідні пропозиції.
Касові витрати бюджету - кошти, перераховані Державним казначейством або фінансовими органами і видані безготівково чи готівкою міністерствам, відомствам, установам. їх облік надає можливість контролювати загальний стан виконання бюджету, а порівняння з фактичними витратами відбиває хід виконання бюджету за витратами.
Облік операцій по виконанню доходів бюджету здійснює державне казначейство на основі даних податкової адміністрації за джерелами надходження і ланками бюджетної системи. Він ведеться відповідно до чинного законодавства. Державна адміністрація не тільки здійснює облік доходів, а разом із казначейством та фінансовими органами контролює установи банків по своєчасному зарахуванню податків, зборів та інших платежів на рахунки відповідних бюджетів і своєчасне виконання ними доручень по перерахуванню коштів розпорядникам: міністерствам, відомствам, установам і організаціям.
У Державному казначействі, Міністерстві фінансів і в його органах та державній податковій адміністрації облік виконання бюджетів покладено на відповідні структурні підрозділи, у тому числі бухгалтерію. Бухгалтерський облік ґрунтується на чіткій системі суворої документації: кожна операція здійснюється на основі відповідного документа, у разі відсутності документів операції не здійснюються. Такими документами можуть бути платіжні доручення про перерахування коштів, розпорядження про стягнення коштів або чек на отримання готівки та ін.
У фінансових органах по виконанню бюджету документами бухгалтерського обліку є розпис витрат на відкриття кредитів, повідомлення про зміни відкритих кредитів і доручення про закриття кредитів, платіжні доручення про перерахування коштів бюджетним установам і т.п.
Для узагальнення даних бухгалтерського обліку і визначення стану виконання бюджету фінансові органи на основі отриманих місячних, квартальних, піврічних, річних звітів розпорядників кредитів і даних податкових адміністрацій та інших фінорганів складають звіти про виконання бюджету: місячні, квартальні, піврічні, річні.
Фінансування витрат з бюджету здійснюється за річними, із щоквартальним розбиттям розпису, бюджетом за доходами і витратами в рамках бюджетних призначень у міру виконання кошторисів витрат.
Суми коштів, затверджені в бюджеті за окремими заходами, - це бюджетні асигнування або, як їх ще називають, бюджетні кредити. Вони визначають граничну суму коштів, яка може бути використана на проведення заходів, передбачених бюджетом або кошторисом витрат.
Керівники установ та організацій, які фінансуються з бюджету і отримують кошти для використання за цільовим призначенням* є розпорядниками кредитів або коштів бюджету. Вони поділяються на розпорядників коштів Державного бюджету (міністерства, відомства та інші організації, які фінансуються з цього бюджету) і місцевих бюджетів (обласного, міського, районного). Потрібно виділяти розпорядників коштів за підпорядкуванням. Наприклад, начальник управління охорони здоров'я буде головним розпорядником кредитів, а головні лікарі медичних установ - розпорядниками кредитів.
Поділ розпорядників кредитів на головних розпорядників і розпорядників залежить від структури управління галузями або соціально-культурними установами.
Головні розпорядники кредитів розглядають і затверджують кошториси витрат підвідомчих установ і на їх основі складають зведений кошторис витрат загалом по міністерству, відомству, управлінню і надають його відповідно Міністерству фінансів або фінансовим органам залежно від того, з якого бюджету фінансуються витрати. Вилучені кошти, згідно з кошторисом, розподіляють між підвідомчими установами. Вони ж несуть повну відповідальність за цільове використання коштів і витрати за призначенням.
Вилучені від головних розпорядників кошти розпорядники кредитів використовують у межах кошторису, який увійшов у зведений кошторис, на утримання своєї установи і для передачі підвідомчим установам, якщо вони є, та на інші заходи, передбачені кошторисом, і несуть повну відповідальність перед головними розпорядниками кредитів за їх використання.
У процесі складання і затвердження бюджетів враховується економічний стан розвитку тієї чи іншої області, району і дефіцит бюджету, що є в наявності. Однак кожний бюджет повинен мати кошти, необхідні для фінансування запланованих заходів у межах доходів і витрат, доведених у контрольних показниках вищестоящим бюджетом (Державний бюджет відносно бюджету Автономної Республіки Крим і областей, а вони - до міських і районних бюджетів). Це сприяє виникненню взаємовідносин між бюджетами різних рівнів і взаємними розрахунками, які ґрунтуються на отриманні дотацій або субвенцій. Дотації або субвенції визначаються в Державному бюджеті для місцевих бюджетів у твердих сумах.
Розрахунки між бюджетами відображаються на рахунках обліку доходів і витрат бюджету. Якщо Державний бюджет передав до обласного бюджету дотацію, то останній заносить її на рахунок доходів, а Державний бюджет - у витрати.
При виникненні взаємних розрахунків у процесі виконання бюджету, наприклад, при передачі фінансування витрат на утримання окремих вищих навчальних закладів з державного до обласного бюджету, вищестоящий орган, у даному випадку Мінфін, визначає суми коштів на утримання і терміни платежів. Терміни платежів встановлюються поквартально з урахуванням того, що всі розрахунки по бюджетах повинні бути закінчені до кінця року і бути рівномірними. Як правило, передача фінансування установ або заходів з одного бюджету до іншого - досить рідкісне явище.
Взаємні розрахунки між бюджетами можуть виникати при зміні законодавства про оподаткування і введення окремих податків протягом бюджетного року, що змінює доходи тих або інших бюджетів, а це змінює й взаємовідносини між ними і потребує проведення взаємних розрахунків. Цю функцію виконує бюджет вищого рівня, який обчислює збільшення доходів відносно затверджених в бюджеті і різницю забирає до свого бюджету або змінює норматив відрахувань від податку, зменшуючи його і збільшуючи відрахування до свого бюджету.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бюджетний облік“ на сторінці 2. Приємного читання.
