Основна проблема MS DOS з усією очевидністю дала про себе знати лише з появою на ринку апаратних засобів персональних комп'ютерів безлічі нових видів периферійного обладнання, до якого не було достатньої кількості програм управління всередині самої системи MS DOS. Практично всі прикладні програми, що функціонують під управлінням MS DOS, працюють з підключеним до комп'ютера обладнанням, повз операційну систему, тобто напряму. Це неминуче призводило до несумісності програмного забезпечення при його роботі з іншим додатковим обладнанням. На відміну від цього, Windows-програма може звертатися до зовнішніх пристроїв тільки через Windows, яка забезпечувала підтримку даного пристрою для всіх програм, що працювали під його управлінням.
У Windows була вирішена ще одна проблема, властива MS DOS. Програмістам, що розробляли програмні продукти для Windows, були надані всі засоби розробки графічного інтерфейсу користувача. Завдяки такій стандартизації засобів розробки програм, Windows-програми стали більш зрозумілими і зручними для кінцевих користувачів.
Істотною перевагою, що обумовила перехід величезної кількості користувачів настільних обчислювальних систем на використання Windows-програм, стала можливість створення і редагування в цих програмах текстів, звітів, електронних таблиць, друкарських форм, презентацій та інших електронних документів з використанням шрифтів найрізноманітнішої конфігурації, що масштабуються, з використанням графічних об'єктів, а також відео- і аудіоінформації.
У Windows була вперше реалізована багатозадачність, тобто користувачі отримали реальну можливість одночасно виконувати декілька обчислювальних процесів і легко переключатися з однієї програми на іншу.
Для організації обміну даними між різними програмами у Windows було запропоновано відразу декілька методів:
через спеціальний буфер обміну даними (Clipboard), у який діючі програми можуть вільно вміщувати і прочитувати деякі дані;
за допомогою динамічного обміну даними (Dynamic Data Exchange, DDE) між програмами, коли одна програма може використати дані, створені іншою програмою;
за допомогою механізму скріплення і впровадження об'єктів (Object Linking and Embedding, OLE), коли програма, що використовує дані з іншої програми для їх зміни або редагування, може запускати програму, за допомогою якої ці дані були створені.
Однією з найістотніших переваг Windows є можливість практично без будь-яких обмежень запускати старі DOS-програми, при цьому зовсім не обов'язково завершувати роботу самої Windows.
Але, крім очевидних переваг, нова графічна оболонка мала деякі істотні недоліки.
Разом з підвищенням ефективності використання апаратних засобів істотно зросло навантаження на мікропроцесор і на жорсткий диск, більш завантаженою стала оперативна пам'ять, що досить часто істотно сповільнює виконання програм, особливо якщо таких задач запущено декілька одночасно.
Робота MS DOS разом з Windows знизила загальну стійкість і надійність роботи персонального комп'ютера.
Список недоліків можна продовжити. Але навіть неповний їх перелік свідчить про те, що ця програмна оболонка була ще дуже далека від досконалості. Основним гальмом її розвитку було те, що вона працювала поверх застарілої операційної системи MS DOS. Розв'язання проблеми полягало в повній відмові від MS DOS і у створенні на основі графічного інтерфейсу абсолютно нової операційної системи, що зберігає, однак, повну сумісність з уже існуючим програмним забезпеченням MS DOS і Windows 3.0 і 3.1.
Операційна система OS/2. Перш ніж почати знайомство безпосередньо з операційною системою OS/2, необхідно коротко нагадати історію створення і розвитку даної системи, оскільки без цього її опис був би неповним.
Як відомо, перші версії системи OS/2 з'явилися на ринку операційних систем у 1987 році. Головна мета створення OS/2 полягала в забезпеченні принципово нового програмного середовища, яке задовольняло б потреби офісної діяльності. З погляду архітектури даної операційної системи було визначено завдання: максимально використати можливості передових мікропроцесорів того часу - Intel 80286. Система OS/2 не повинна була працювати на мікропроцесорах типу Intel 8086. За роботу по створенню нової операційної системи, яка повинна була вміти використати всю пам'ять персонального комп'ютера, що адресується, використати захищений режим мікропроцесора Intel 80286 і можливості організації багатозадачного програмного середовища, спільно взялися дві провідні комп'ютерні фірми Microsoft і IBM. До того часу різні обмежені форми умовної багатозадачності були реалізовані і в операційній системі MS DOS, але відсутність відповідної апаратної підтримки накладала на неї суворі обмеження, і у зв'язку з цим її неможливо було розглядати як реальну багатозадачну систему. Були потрібні нові програмні рішення, які б надали можливість використати архітектуру нового мікропроцесора з максимальною віддачею.
Перша версія нової операційної системи вийшла в листопаді 1987 року. Система OS/2 1.0 надавала користувачам такі можливості:
використання захищеного режиму мікропроцесора 80286 і до 16 Мбайт пам'яті, що адресується;
витісняюча багатозадачність з можливістю одночасного виконання до 12 програм;
принципово новий командний процесор;
різні системні засоби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Програмна оболонка Windows.“ на сторінці 2. Приємного читання.
