мінімум зв'язків, який означає, що всю систему управління слід поділити на блоки-підсистеми, які зможуть самостійно здійснювати свої функції;
функціональна інтеграція - об'єднання і організаційне відокремлення органів, які виконують однакові функції в різних структурних підрозділах;
мінімум щаблів управління і мінімальний шлях інформації;
максимальна персоніфікація функції і відповідальність виконавців - усунення можливого дублювання і нечіткості в питаннях спільної реалізації функцій різними органами управління;
надійність і достатність, тобто мінімізація можливості відмови нижчих ланок (об'єктів) управління від виконання розпоряджень вищих ланок (суб'єктів) управління, а також забезпечення органів управління всіма важелями, необхідними для реалізації їхніх функцій.
Оскільки ж перехід до ринкових відносин в економіці здійснюється без будь-якої зупинки роботи господарства та життя суспільства в цілому, то й формування нових структур має відбуватися природно, з успадкуванням позитивних надбань, без яких неможливо обійтись при переході до ринку, а тим більше в умовах кризи. Крім того, у перехідний період паралельно існують традиційні адміністративно-планові відносини і нові ринкові, а також змішані їх форми. Тому в процесі створення територіальної системи управління доцільно максимально використовувати існуючий управлінський потенціал. Більшість завдань, які слід вирішувати, залишаються практично незмінними, що дозволяє використовувати знання досвідчених спеціалістів. Схема нинішнього управління не повинна передбачати докорінної перебудови всієї існуючої системи, а отже, більшість органів управління будуть необхідні і при переході до територіальної системи управління, їх доцільно зберегти, відкоригувавши набір здійснюваних ними функцій і методів їх реалізації. При цьому важливо пам'ятати, що має відбуватись пристосування організаційних структур до зміни завдань адміністрації, а оскільки як зовнішні, так і внутрішні умови постійно змінюються, то неможливо розробити схему управління на тривалу перспективу.
Схема управління будується з урахуванням об'єктивних умов і з їх зміною змінюється також. При цьому в багатьох країнах при адміністраціях існують спеціальні служби, які здійснюють контроль за відповідністю системи управління зміні ситуації та поточними процесами. Вони готують пропозиції щодо коригування системи управління.
Враховуючи недоліки існуючої структури управління, що складається з двох різнорідних систем - виборної у вигляді Ради та її виконавчих комітетів (у містах і селищах) і призначеної Президентом - у вигляді державних адміністрацій (на рівні області і районів), треба встановити для області, міста і району єдину систему управління, яку очолював би голова державної адміністрації. Це не означає повернення до старих управлінських структур і принципів управління, адже, по-перше, система Рад справді ще не змогла себе проявити, використати закладений в ній демократичний творчий потенціал;
по-друге, в період розвитку ринкових відносин органи управління мусять формуватися і діяти на основі нових законів, з новими функціями, які забезпечують певний рівень економічного і соціального розвитку територій.
Виходячи з передумови, що у ведення адміністрації передається управління галузями господарства, територія одержує статус самостійної економічної одиниці з достатньо широкими правами та повноваженнями у сфері економіки, і таким чином здійснюється перехід до функціонально-територіальної системи управління.
З цією метою слід згрупувати все коло питань, які перебувають у компетенції територіального управління, за функціями. Що стосується обласного рівня управління, то ці питання групуватимуться за такими напрямками: загальне керівництво економікою, визначення стратегії соціально-економічного розвитку, організація реформування економіки, усуспільнення і аналіз всієї господарсько-економічної діяльності, розробка заходів по усуненню народногосподарських диспропорцій, розробка прогнозів, проектів програм соціально-економічного розвитку, координація зовнішньоекономічної діяльності, ціноутворення, розробка демографічної політики, вирішення питань використання трудових ресурсів та запобігання безробіттю; забезпечення функціонування промисловості, транспорту, зв'язку, паливно-енергетичного, будівельного комплексу, будіндустрії, житлово-комунального господарства; організація здійснення земельної реформи, забезпечення функціонування агропромислового комплексу та переробних галузей; організація роботи по забезпеченню населення товарами та послугами, функціонування галузей торгівлі, побутового обслуговування; забезпечення функціонування соціальної сфери, народної освіти, культури, соціального забезпечення і спорту.
Органи управління утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Крім них, можуть існувати різні госпрозрахункові організації, причому не тільки приватні, але й ті, що виконують певні функції територіального управління. Можуть також створюватися бюджетні органи управління для реалізації конкретного завдання, які матимуть назву "цільова адміністрація". Ці органи можуть мати тимчасовий характер або створюватися на невизначений строк залежно від мети, для реалізації якої вони створюються.
Розділ 2. ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І АПК
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методологія становлення і розвитку територій“ на сторінці 2. Приємного читання.
