Розділ 1. ІНФРАСТРУКТУРА ТОВАРНОГО РИНКУ: ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ

Суттєвим важелем економічного впливу є норми та нормативи, які визначаються органами державного управління. Під нормою розуміють певну міру (взірець), наприклад, науково обґрунтовану міру суспільно необхідних витрат ресурсів на виготовлення одиниці продукції певної якості. Норматив — по-елементна складова норми, що характеризує відносну кількість використаних у виробництві (споживанні) товарів (ресурсів) на будь-яку одиницю виміру, скажімо на одну гривню виготовленої продукції, на одну особу тощо. За допомогою норм і нормативів здійснюють планово-економічні розрахунки у сферах виробництва, товарного обігу, споживання*36.

*36: {Инфраструктура рынка. Проблемы и перспективы [Текст] / под ред. В.П. Федько. — Ростов н/Д : Феникс, 1997.}

Важлива роль у регулюванні товарного ринку належить стандартам і сертифікатам. Стандарт — це нормативно-технічний документ, який встановлює єдині обов'язкові вимоги щодо типів, розмірів, якості норм та інших основних властивостей товару. Сертифікат (від лат. certus — безсумнівний і fасіо — роблю) — документ, що посвідчує той чи інший факт (наприклад, сертифікат якості). Дотримання державних стандартів є обов'язковим для всіх суб'єктів товарного ринку; несертифікований відповідно до встановлених правил товар вилучається з обігу*37.

*37: {Савощенко А.С. Інфраструктура товарного ринку [Текст] : навч. посіб. / А.С. Савощенко. – К.: КНЕУ, 2005. – 336 с.}

Інформаційно-орієнтувальні методи учасників ринку орієнтовані на забезпечення виробничих і торговельних підприємств комерційною інформацією, що дає змогу вибирати оптимальні шляхи реалізації поточних і перспективних завдань. При цьому використовуються такі види інформації:

1) кон'юнктурна інформація про асортимент, якість і ціни товарів, а також тарифи на послуги, процентні ставки банків, курси валют тощо, за допомогою якої вирішуються кон'юнктурні та маркетингові завдання;

2) статистична інформація, що дає змогу одержувати узагальнені оцінки стану національного та регіонального ринків і тенденцій їх розвитку;

3) прогностична інформація, яка використовується під час розробки стратегій розвитку підприємств, концепцій і програм розвитку економіки країни;

4) науково-технічна інформація;

5) інформація про середньогалузеві показники, а також показники діяльності сучасних вітчизняних і зарубіжних підприємств, за допомогою яких здійснюється моніторинг платоспроможності і конкурентоспроможності фірми*38.

*38: {Ястремская Е.Н. Инфраструктура товарного рынка [Текст]: Учеб. пособие / Е.Н. Ястремская, Д.В. Райко. – Х.: ИНЖЕК, 2006. – С. 216. }

Законодавчі методи забезпечують правові основи регулювання товарного ринку, що включають захист прав власності, підприємців, найнятих робітників і споживачів. Сукупність правил, що забезпечують конкуренцію на ринку, називається антимонопольним законодавством. Воно спрямоване не на формальну заборону монополій, а на обмеження їх діяльності, сприяючи підтримці конкуренції, особливо стосовно малих і середніх фірм. Антимонопольне законодавство найчастіше зводиться до регулювання ділової обмежувальної практики — розподілу ринку, вертикальної і горизонтальної фіксації цін, дискримінації в торгівлі тощо. Дієвість законодавчого регулювання залежить від повноти та якості законодавчого оформлення процесів виробництва й обігу товарів, а також від ефективності організаційного механізму їх реалізації*39.

*39: {Савощенко А.С. Зазн. вищ.}

Обумовлена законодавством дія виконавчих структур державної і регіональної влади на процеси виробництва й обігу товарів і послуг є адміністративними методами державного регулювання. Адміністративна дія застосовується у процесі цінової, фінансової, кредитної, податкової і митної політики держави. З метою запобігання проникненню на ринок потенційно небезпечних для життя і здоров'я людини виробів застосовується попереднє ліцензування виробництва й обігу окремих товарів. Особлива увага приділяється організації державного контролю якості товарів і послуг, їх стандартизації і сертифікації*40.

*40: {Там само. }

Досвід ринкових перетворень в Україні свідчить, що державне регулювання товарного ринку має чітку межу й за певних обставин може стати суттєвою перешкодою на шляху його розвитку. Це зумовлює потребу в оптимальному поєднанні регулювального впливу держави із дією механізмів ринкового саморегулювання. Серцевиною цього механізму є ринкове ціноутворення за умов конкуренції.

В економічній теорії та практиці ринкового господарювання відомо чимало моделей і методів ціноутворення. Так, В.Я. Кардаш аналізує чотири моделі ціноутворення: "середні витрати плюс прибуток", "забезпечення цільового прибутку", "ціна відчуття цінності товару", "ціна за аналогією"*41.

*41: {Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика [Текст]: підручник / В.Я. Кардаш. — К.: КНЕУ, 2001. — 240 с.}

За всієї різноманітності методів ціноутворення вони мають спільну рису — ціна має відшкодувати витрати виробництва та обігу й забезпечити прибуток власникові товару. Важливою характеристикою ринку є те, що ринкова ціна формується під впливом співвідношення попиту і пропозиції за умов конкуренції. За наявності великої кількості покупців і продавців кожен із них не може помітно вплинути як на загальний обсяг пропозиції, так і на ринкову ціну. Тож для отримання прибутку товаровиробник змушений шукати шляхи підвищення конкурентоспроможності власної продукції, скорочення витрат на її виготовлення. Завдяки цьому конкуренція стає могутнім стимулом технічного прогресу, виведення на ринок нових видів товарів, зниження витрат виробництва.

До конкретних методів державного регулювання цін належать: