Розділ 1. ІНФРАСТРУКТУРА ТОВАРНОГО РИНКУ: ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ

2) товар унікальний у тому розумінні, що не має близьких замінників;

3) продавець торгує тільки своїм товаром;

4) продавець диктує ціну ринку через повний контроль над ним;

5) вступ до галузі заблокований.

Серед бар'єрів може бути все, що стримує потенційну конкуренцію, зокрема:

1) ефект масштабу, зумовлений перевагами великого виробництва, що полягають у нижчих витратах;

2) обмеження вступу до галузі державою у вигляді видавання патентів і ліцензій;

3) власність на найважливіші види сировини;

4) нечесна, недобросовісна конкуренція за допомогою тиску на банки з метою обмеження обсягу надання кредитів конкурентам, переманювання провідного персоналу, дискредитації конкурентів*31.

*31: {Абчук В А. Указ. соч.}

Такий ринок є абстракцією, проте на практиці найближчі до моделі ринку абсолютної монополії так звані природні монополії. До них належать більшість підприємств громадського, комунального обслуговування, що постачають населенню газ, електрику, теплову енергію, підприємства водопостачання, кабельне телебачення, транспортні засоби. Майже всі ринки подібних товарів підлягають державному регулюванню*32.

*32: {Федько ВЛ. Инфраструктура товарного рынка [Текст] / В.П. Федько, Н.Г. Федько. — Ростов н/Д : Феникс, 2000. — 512 с.}

У процесі формування оптимальної інфраструктури товарного ринку велике значення має поєднання ринкового механізму регулювання з державним регулюванням. Державне регулювання ринку здійснюється різними прямими і непрямими методами, які залежно від характеру дії можна об'єднати в такі чотири групи: економічні; інформаційно-орієнтувальні; законодавчі; адміністративні методи.

Економічні методи, якщо вони не суперечать вимогам законів ринку, вважають найтоншим інструментом узгодження механізму ринкового саморегулювання з інтересами економіки. Це методи дії на попит і пропозицію товарів, на умови формування економічних ресурсів, витрат і результатів, що включають регулювання цін на товари і тарифів на послуги, податкове, митне, фінансове і кредитно-грошове регулювання.

У складі економічних методів А.С. Савощенко*33 виділяє низку методів, одним із яких є державне регулювання цін. Ринкова економіка, як відомо, припускає свободу встановлення цін на свої товари і послуги. Проте така свобода відносна, оскільки законодавство про контроль над цінами дає змогу уряду видавати розпорядження про регулювання цін на товари і послуги. Масштаб державного регулювання цін залежить від конкретної економічної ситуації в країні, від структури споживання товарно-матеріальних цінностей та інших чинників.

*33: {Савощенко А.С. Інфраструктура товарного ринку [Текст] : навч. посіб. / А.С. Савощенко. – К.: КНЕУ, 2005. – 336 с. }

До складу економічних методів належить державне замовлення. Державне замовлення визначає обсяг виробництва та закупівель певних товарів за кошти державного бюджету, розміщується серед виконавців на конкурсних засадах та оформлюється у вигляді державного контракту. Водночас державне замовлення е інструментом адміністративного регулювання. Воно є обов'язковим для підприємств, які цілком або частково перебувають у державній власності, а також для підприємств-монополістів*34.

*34: {Ибрагимов Л А. Инфраструктура товарного рынка [Текст] / Л.А. Ибрагимов. — М.: ПРИОР, 2001. — 256 с.}

До важливих інструментів економічних методів належать товарне квотування обсягів виробництва та продажу окремих видів товару й ліцензування певних видів діяльності. Товарне квотування означає встановлення для суб'єктів ринку певної частки у виробництві й реалізації товару і здійснюється з метою створення конкурентного середовища, запобігання монополізації ринку, стабілізації цін на внутрішньому ринку*35.

*35: {Федько В.П. Указ. соч.}