Розділ 1. ІНФРАСТРУКТУРА ТОВАРНОГО РИНКУ: ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ

16) консультаційні компанії (консалтинг);

17) громадські та державні фонди, призначені для стимулювання ділової активності;

18) спеціальні аутсорсингові утворення.

Розглянемо докладніше такі важливі елементи ринкової інфраструктури.

Ярмарок — це регулярний ринок із широким асортиментом товарів і послуг, що організовується у визначеному місці. Він може бути місцем періодичної торгівлі або сезонного розпродажу товарів одного чи багатьох видів. Ярмарки виникли в Європі в ранньому середньовіччі. На початку XX ст. широко розвинулися міжнародні ярмарки, де укладали угоди національного і міжнародного масштабів. На сьогодні розвинуті галузеві (найчастіше технічні) ярмарки товарів широкого споживання з проведенням симпозіумів, конгресів, семінарів.

Аукціони — вид продажу продукції, якої на ринку недостатньо. Тут головним орієнтиром є одержання максимальної ціни за кожен товар. На аукціоні відбувається публічний продаж будь-якого товару в заздалегідь призначеному місці. Товари, котрі продаються, дістаються покупцеві, що назвав найвищу ціну. Розрізняють аукціони примусові, що проводяться судовими органами з метою стягнення боргів із неплатників, і добровільні, що організовуються з ініціативи власників товарів, котрі продаються. Для проведення аукціонів створюються спеціальні фірми, що працюють на комісійних основах.

Є й міжнародні аукціони. Це різновид публічних відкритих торгів, де реалізовуються товари визначеної номенклатури: вовна, тютюн, хутро, чай, коні, квіти, риба, ліс, а також предмети розкоші, твори мистецтва.

Біржа — місце зустрічі покупців і продавців, де укладають угоди. Більшість бірж е корпораціями. Членами бірж можуть бути лише окремі особи, а від імені корпорації можуть виступати лише особи, що мають право укладати на біржі контракти. Переважна частина біржового обігу зосереджена у провідних торговельних і фінансових центрах США, Великої Британії та Японії.

Розрізняють біржі: товарні, фондові та праці. Товарні біржі функціонують на ринках товарів. Тут здійснюються угоди з продажу наявних товарів на основі попереднього огляду, за зразками і стандартами. Поширені угоди із зобов'язанням постачання товарів у майбутньому. Це так звані ф'ючерсні угоди. На сучасних товарних ф'ючерсних біржах тільки 1—2 % угод завершуються постачанням реального товару. Продаються і купуються не самі товари, а контракти на їх постачання. В умовах постійного коливання попиту і пропозиції ціни на товарній біржі можуть змінюватися в лічені хвилини. Встановлюючи так звані термінові ціни, товарна біржа забезпечує виробникам і споживачам мінімальний ціновий ризик.

У колишньому СРСР товарні біржі розвивалися в умовах непу. Найбільшого розвитку вони досягли в 1926 p., коли їх нараховувалося 114. їхніми членами були 8514 торговельно-промислових підприємств і приватних осіб. Надалі курс на жорстку централізацію в управлінні призвів до повної ліквідації товарних бірж до 1930 р. З переходом до ринкових відносин товарні біржі почали відновлюватися. Вони запрацювали наприкінці 1990 р. у Москві та Ленінграді. На цих біржах укладають угоди купівлі-продажу за різноманітним асортиментом сировини, промислової та сільськогосподарської продукції, автомобільної й обчислювальної техніки, інших видів товарів.

Товарні біржі розвинулись і в Україні. Вони почали функціонувати з 1 квітня 1991 p., проте ще не є біржами в класичному розумінні, оскільки багатьох операцій (як, приміром, ф'ючерсні угоди) ще не здійснюють.

На товарних біржах за дорученням своїх клієнтів угоди укладають посередники-брокери. Ними можуть бути як висококваліфіковані фахівці, так і брокерські фірми, що зареєстровані на біржах і представляють інтереси своїх клієнтів. Джерело прибутку брокера — комісійна винагорода, що передбачена статутом відповідної фірми. Суб'єктами товарної біржі є також дилери — учасники торгів, що здійснюють біржові угоди від свого імені та за свій рахунок.

На фондовій біржі, в основному, обертаються два види цінних паперів: акції підприємств, компаній, фірм та облігації, що випускаються урядом країни, органами місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, а також приватними компаніями. Купівля-продаж цінних паперів на фондовій біржі відбувається на основі їх біржового курсу, що коливається залежно від співвідношення між попитом і пропозицією. На фондовій біржі визначаються реальні ринкові ціни акцій і облігацій тих або інших компаній. Ціни залежать від рівня позичкового відсотка та розмірів дивідендів і відсотків, що виплачуються власникам акцій і облігацій. Одержання на фондовій біржі високого доходу (прибутку) на підставі курсової різниці цінних паперів у біржовій практиці називається біржовими спекуляціями. Ринкові ціни на цінні папери регулярно уточнюються з урахуванням зміни попиту і пропозиції, обсягу замовлень і фінансової інформації, що надходить. Найбільшими фондовими біржами у світі є Нью-йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Паризька.

В Україні процес створення фондових бірж розпочався з введенням в обіг грошової одиниці — гривні. За подальшого формування ринку цінних паперів і вдосконалення правових аспектів функціонування їх обігу ринок буде розвиватися.

Біржа праці — організація, що спеціалізується на виконанні посередницьких операцій між підприємцями і робітниками з метою купівлі-продажу робочої сили. Вона дає змогу впорядкувати наймання підприємствами робочої сили і скоротити для громадян час пошуку місця роботи. Крім заходів щодо працевлаштування, біржі праці надають послуги особам, котрі бажають змінити місце роботи, вивчають попит і пропозицію робочої сили, збирають і поширюють інформацію про рівень зайнятості щодо тих або інших професій і регіонів. За законами більшості країн усі наявні на підприємствах вакантні місця повинні реєструватися на місцевих біржах. Біржі праці забезпечують матеріальну підтримку працівникам у випадку вимушеного безробіття. У колишньому СРСР біржа праці існувала до 1930-х років і була закрита у зв'язку з декларацією про повну ліквідацію безробіття в СРСР. Вона почала відновлювати свою роботу у зв'язку з переходом до ринкових відносин. В Україні права і можливості безробітного регулюються системою законодавчих актів.

Елементом інфраструктури ринку є кредитна система, що включає банки, страхові компанії, фонди будь-яких організацій, що володіють правом комерційної діяльності. До кредитної системи входять усі, хто спроможний мобілізувати тимчасово вільні кошти, перетворити їх на кредити, а потім — капіталовкладення. Ядром кредитної системи є банківська система. Вона містить у собі центральний (державний), комерційні (здійснюють приймання внесків і перетворюють їх на кредит), іпотечні (дають гроші під заставу нерухомості), інноваційні (кредитують розробку технологічних нововведень) та інвестиційні банки.

У ринкову інфраструктуру входять і державні фінанси, їх основу становлять регіональні і місцеві бюджети. Через державний бюджет відбувається перерозподіл прибутків, фінансування виробничих і соціальних програм.

Важливою частиною інфраструктури є розгалужена система комітетів, центрів, інспекцій, які регулюють правові взаємовідносини суб'єктів господарювання і визначають правила "ринкової гри".

Невід'ємною частиною інфраструктури є ринок товарів і послуг, або товарний ринок. Об'єктами товарного ринку є товари і послуги, суб'єктами — виробники і споживачі, продавці і покупці.

Товар — це продукт праці (виріб, послуга), який призначений для продажу і задовольняє певну потребу підприємства або населення.