Розділ 2. СУТЬ І ЗМІСТ ІНФРАСТРУКТУРИ ТОВАРНОГО РИНКУ

6) визначати й уточнювати сферу найбільш ефективного використання кожного з видів транспорту;

7) розширювати і раціоналізувати перевезення вантажів у змішаному сполученні;

8) раціонально розміщувати окремі види транспорту на території країни, виходячи з потреб внутрішніх і зовнішніх комерційно-господарських зв’язків, що розвиваються.

Перевезення вантажів на товарному ринку здійснюються різними видами транспорту - залізничним, автомобільним, водним, повітряним, трубопровідним.

Система зв’язку сприяє раціоналізації комерційно-господарських зв’язків між суб’єктами товарного ринку, вдосконаленню товарного асортименту, формуванню потрібних обсягів товарної маси на ринку, ціноутворенню, рекламній діяльності. Сама галузь зв’язку інформацію не створює, а зберігає її і транспортує від джерела до конкретного одержувача. На товарному ринку представлені наступні види зв’язку - поштовий, електричний, радіо - та телевізійний, космічний.

Складське та тарне господарство служить важливою ланкою, що забезпечує рух товару, місце розподілу, сортування, комплектації, зберігання й експедиції товарно-матеріальних цінностей. Складське господарство як елемент інфраструктури товарного ринку включає:

• склади;

• устаткування для розміщення матеріалів і виробів;

• підйомно-транспортні машини та механізми;

• тару.

Паливно-енергетичний комплекс сприяє успішній діяльності всіх суб’єктів товарного ринку. Паливно-енергетичний комплекс виконує подвійну роль: по-перше, він повністю забезпечує роботу всіх елементів інфраструктури товарного ринку, а по-друге, його складові є товаром як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку. У структуру паливно-енергетичного комплексу входять такі підкомплекси: нафтовий; газовий; вугільний; електроенергетичний.

2.3. Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку

Зарубіжні теоретики ринку виходять з того, що правильно розставлені параметри валютно-фінансової, кредитної, товарної, цінової політики та інші макроекономічні показники здатні автоматично відрегулювати всю решту економічних показників тільки за умови, якщо в економіці країни існує розвинена інфраструктура.

Відомо, що в нашій економіці інфраструктура взагалі, а товарних ринків зокрема, була чисто умовною і призначалася для централізованої планової економіки. Доринкові умови господарювання виходили з примусового визнання корисності товару або послуги незалежно від того, чи затребувана вона в даний період часу і для даного споживача чи ні. У результаті була сформована система управління товарними потоками, заснована на жорсткій ієрархії управління логістичним ланцюгом інфраструктурних елементів руху товару.

Адміністративно-командна система серйозно деформувала розвиток інфраструктури товарних ринків. Це було обумовлено, по-перше, залишковим принципом виділення інвестицій на її розвиток і вдосконалення, по-друге, наростанням у зв’язку з цим розриву в рівнях розвитку виробничої та соціальної інфраструктур. Негативні наслідки такого впливу виявилися в наступному:

1) щоб подолати загальне відставання інфраструктури, нині необхідний колосальний обсяг інвестицій;

2) значна частина інфраструктури товарного ринку через структурні перетворення економіки стає просто непридатною і непотрібною, в той же час на її демонтаж і виведення з експлуатації необхідні значні додаткові ресурси.

Таким чином, без створення адекватної інфраструктури товарного ринку успіх ринкових перетворень економіки забезпечити неможливо. Самі ж перетворення повинні мати серйозне теоретичне обґрунтування, початкові принципи якого полягають в наступному:

1. Розмежування якісно різних елементів інфраструктури товарного ринку. При всій важливості якого-небудь елементу, необхідно виділити ті елементи, які відіграють чільну роль у русі товарних потоків. Таке розмежування дозволяє реалістично оцінити перспективи структурних перетворень у відповідних ланках. Так, пристосувати структуру автотранспорту до ринкових реалій можна швидше і легше (зокрема, використовуючи механізм приватизації), ніж структуру автомобільних доріг. У той же час спроби обмежитися приватизацією парку літаків без вирішення проблеми докорінної реконструкції наявних аеропортів не зможуть реально підвищити ефективність роботи цієї галузі.

2. Розмежування матеріально-речової та соціально-економічної форм інфраструктури товарного ринку. Наприклад, виявити основну проблему розвитку інфраструктури товарного ринку - недолік інвестицій - можливо, а ось визначити дійсні умови її вирішення - складно. Адже докорінне питання реформування інфраструктури товарного ринку полягає не в обсягах інвестування, і навіть не в його джерелах, а в ефективності використання одержаних ресурсів.