Тривалість праці й відпочинку водіїв при виконанні технологічного процесу перевезення пасажирів

Розробка розкладу руху транспортних засобів при організації пасажирських перевезень

Параметри роботи людини-оператора за величиною й за тривалістю повинні формуватися на підставі професійних знань і умінь, психофізіологічно важливих якостей, функціонального стану, параметрів навколишнього середовища. Тільки такі параметри працездатності можуть гарантувати необхідний рівень ефективності виробничої діяльності [38].

Автотранспортний технологічний процес є процесом зі складним технологічним циклом [7, 8, 10, 39]. Водій є основним і безпосереднім учасником виконання даного процесу, який керує рухом транспортних засобів на маршруті. Дослідники відносять професію водія до операторів динамічних об'єктів [40]. Від організації його роботи значною мірою залежить рівень продуктивності праці, ефективність перевезень і безпека руху [10, 39]. Режим праці безпосередньо пов'язаний зі збереженням здоров'я, продовженням професійного довголіття працівників [41].

Причиною помилок водіїв при тривалому керуванні транспортним засобом є стомлення, що знижує його працездатність. Це може призвести до виникнення дорожньо-транспортних пригод і є несприятливим фактором, що ускладнює дії водіїв у аварійних ситуаціях. Стомленню водіїв сприяють багато факторів, у тому числі великі нервові й фізичні перевантаження на маршруті [42]. Одним з основних завдань при організації трудового процесу є визначення часу настання стомлення [41].

У результаті раніше проведених досліджень встановлено, що кількість дорожньо-транспортних пригод залежить від часу, протягом якого водій керує транспортним засобом. Найменша кількість дорожньо-транспортних пригод трапляється в інтервалі з третьої до сьомої години роботи. Наприкінці робочого дня аварійність у 3-4 рази вище, ніж у середині зміни [43]. Так при керуванні транспортним засобом від 7 до 12 годин дорожньо-транспортні пригоди трапляються в 2 рази [26, 42], а при тривалості керування понад 12 годин - у 9 разів частіше, ніж при роботі тривалістю до 7 годин [42]. Найбільш важкі дорожньо-транспортні пригоди відбуваються наприкінці робочого дня в інтервалі від 17 до 24 години [43]. Раніше було встановлено, що 64 % пригод відбувається після 6-7 годин керування транспортним засобом. Імовірність виникнення дорожньо-транспортної пригоди при 12 годинної тривалості робочого дня в 1,3 рази вище, ніж при 8 годинній [44]. Водії, які працюють більше 7 годин, потрапляють у 1/3 усіх пригод [42]. При цьому 10 з 11 смертельних випадків припадає на дорожньо-транспортні пригоди, допущені водіями після 10 годин роботи [45], а у водіїв, які працюють більше 12 годин, дорожньо-транспортні пригоди зі смертельним наслідком виникають у 1,5 рази частіше [42, 46].

Ці показники визначаються динамікою працездатності водія, що залежить від виду перевезень [44]. Так, на думку одних дослідників, тривалість "впрацювання" водіїв складає від 0,5 до 1,5 годин [43]. Інші відзначають, що формування високого рівня працездатності відбувається перші 1,5-2 години [47]. За даними, наведеними в роботі [48], перші 1,5-2,5 години роботи відбувається "впрацювання" організму, після якого настає період найвищої працездатності. Через 4-5 годин починається поступове наростання зрушень психофізіологічних функцій. Зниження напруженості роботи як правило відзначається на шостій-сьомій годині роботи [43]. Виражене стомлення водіїв спостерігається при тривалості робочого дня більше 8 годин [42]. До аналогічного висновку прийшли дослідники в роботі [49], які виявили, що працездатність водія зберігається на досить високому рівні лише протягом семи-восьми годин роботи, після чого вона знижується. Перевтома розвивається у водіїв, що працюють щодня по 10 годин і більше [42]. Після десятої години роботи спостерігається таке зниження працездатності, що неприпустиме з погляду безпеки дорожнього руху [47], а після дванадцяти годин спостерігається значне зниження рівня професійно-важливих фізіологічних функцій [44]. Кількість водіїв, які подають скарги на втому, зниження уваги, сонливість при тривалості робочого дня до 8 годин відповідно на 22,7%, 9,0% і 3,5% менше, ніж при його тривалості 12 і більше годин [44]. При цьому, іноді до кінця зміни у водіїв спостерігається поліпшення деяких показників діяльності, що на думку дослідників зумовлено високою напругою адаптаційно-компенсаторних механізмів, спрямованих на збереження її достатнього рівня [47]. До аналогічного висновку дійшли автори в роботах [44, 50]. Було виявлено, що при 8-12-годинній робочій зміні на восьмій-десятій годині роботи у водіїв міських автобусів після зниження рівня функціонування знову спостерігається період активізації деяких фізіологічних функцій, що проявляється або в поліпшенні, або в стабілізації (стосовно рівня, зареєстрованого в попередньому періоді) показників функціонального стану організму водія [50]. Фактично ж тривалість роботи у водіїв значно більша періоду високого рівня працездатності. В 70% щоденна тривалість водіння більше 8 годин. З них у 39,2% випадків середня тривалість водіння складала 9-10 годин; 45,5% водіїв переробляють на місяць від 20 до 40 годин [42]. Таким чином, вибір оптимальної тривалості робочого дня має особливе значення в раціональному вирішенні проблеми "людина - машина" [51].

Визначенням раціональної тривалості робочого дня людство займалося з моменту розвитку цивілізації. Ще в другій половині XIX століття робочий день, як правило, складав до 12-14 годин [41]. Багато лідерів того часу виступали за скорочення його тривалості. Однак науково-обгрунтованих критеріїв цієї величини не було. Перші рекомендації з тривалості робочого дня були розроблені видатним російським фізіологом І.М. Сєченовим. На підставі висновку про циклічність роботи серцевого м'яза людини (скорочення, розслаблення й відсутність реакції на подразник), ним був запропонований добовий цикл людини, що складається з трьох частин, з яких 8 годин повинен займати сон, 8 годин -робота, а 8 годин людина повинна приділяти активному відпочинку. Однак такий підхід не враховує специфіку трудової діяльності робітників різних професій. Потрібен диференційований підхід до режиму праці й відпочинку в кожній професії, зміна їхньої тривалості в залежності від змісту й умов праці [41].

Проектування робочого дня водіїв має велике значення з метою підвищення надійності їхньої роботи [32, 52]. Розробка режимів праці й відпочинку є досить складним завданням, при цьому в однаковій мірі повинні бути дотримані дві протилежні вимоги: підвищення надійності "людського фактора" й максимально повне виконання всіх компонентів виробничого процесу [41]. Як показують раніше проведені дослідження, умови праці й правильна організація його режиму мають велику вагу в підвищенні продуктивності трудової діяльності на виробництві [32, 52]. Раціональний режим праці й відпочинку - це чергування роботи й перерв, що встановлюють на основі аналізу працездатності з метою забезпечення високої продуктивності праці й збереження здоров'я працівників [53]. З точки зору фізіології режим праці й відпочинку являє собою процес управління функціональним станом працівника з метою оптимізації його діяльності [54]. Факторами підвищення продуктивності праці водія виступають не тільки техніко-експлуатаційні показники використання парку рухомого складу, але й заходи, що завдяки підвищенню ефективності використання робочого часу дозволяють краще експлуатувати транспортні засоби [52, 55]. Вплив ряду таких виробничих факторів як нервово-емоційна напруга, шум, вібрація та ін. на водіїв міського пасажирського транспорту більш тривалий, чим на водіїв, що здійснюють інші види перевезень, при рівноцінній тривалості робочого дня [45]. Характерним для водіїв міського пасажирського транспорту є висока напруженість праці, робота зі змінними графіками, в тому числі й у нічний час доби [40, 56]. При цьому до факторів напруженості праці операторів динамічних об'єктів можна віднести високий рівень особистої відповідальності за життя людей і збереження транспортного засобу, постійне очікування аварійної ситуації, необхідність приймати рішення в умовах дефіциту часу та ін. [40].

Унаслідок цього, при організації праці водіїв необхідно строго дотримуватися встановленого нормованого режиму праці й відпочинку, правильного чергування ранкових, денних і вечірніх змін роботи, не допускати фізичної перевтоми водіїв через понаднормові роботи [10]. Дослідники вважають, що тривалість робочого дня водіїв, перерви для прийняття їжі й відпочинку, дні їхнього щотижневого відпочинку повинні встановлюватися з урахуванням забезпечення продуктивності роботи рухомого складу на лінії, а також виконання вимог трудового законодавства, відомчих правил і інструкцій з охорони праці [57]. Часова організація праці - це впорядковане чергування часу роботи і відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця й року. Організація процесу праці в часі повинна забезпечити гармонійну злагодженість роботи змінників [32]. Розробка раціонального режиму праці й відпочинку операторів припускає вирішення ряду взаємозалежних питань: визначення тривалості робочої зміни; визначення тривалості, періодичності й способів проведення перерв у роботі протягом робочого дня; планування роботи оператора протягом робочої зміни, доби, тижня [53]. Вирішальне значення, на думку дослідників, для раціоналізації функціональної напруги має визначення абсолютних припустимих величин періодів роботи й відпочинку [54]. Ефективність режиму праці й відпочинку оцінюється критеріями працездатності й функціонального стану працівників, економічними й соціальними критеріями [54, 58]. Помилки водія можуть породжуватися всілякими причинами: недоліками його індивідуальних якостей, порушеннями стану організму, ергономічними недосконалостями транспортних засобів [59]. Таким чином, при розробці режиму праці й відпочинку необхідно враховувати закономірності динаміки працездатності, конкретні організаційно-технічні умови виробництва, особливості відновлення фізіологічних функцій організму [54].

Робочим часом називається час, що робітники й службовці, відповідно до правил внутрішнього розпорядку підприємств, зобов'язані використовувати для виробничої діяльності й виконання трудових обов'язків [57, 60]. На автотранспортних підприємствах з метою забезпечення контролю за дотриманням встановленого законом режиму робочого часу організовують поденний або помісячний (підсумований) облік робочого часу водіїв [6, 10, 39].

Поденний облік робочого часу застосовують у тому випадку, якщо водії працюють щодня однакову кількість годин на зміну, не враховуючи понаднормових робіт, і облік ведеться за днями. При такому обліку перепрацювання понад встановлену тривалість робочого дня не може компенсуватися недопрацюванням в інші дні й навпаки [10, 39].

У залежності від конкретних умов перевезень час роботи водіїв на лінії за зміну може бути різним. Унаслідок цього, на автотранспортних підприємствах найбільшого поширення одержав помісячний облік робочого часу. При цьому сумарні години його роботи протягом місяця не повинні перевищувати норми місячного балансу робочого часу [10, 39, 57, 60, 61].

Місячний баланс робочого часу визначається на основі наступних даних [15]: кількості робочих днів на місяць, тобто календарних днів даного місяця за винятком днів відпочинку й свят; тривалості робочої зміни; часу тривалості робочих змін у передсвяткові й передвихідні дні.

Години роботи, що перевищують місячний фонд робочого часу, є понаднормовими. Якщо у водія протягом місяця були перерви в роботі з поважних причин, норма робочого часу за обліковий місяць відповідно зменшується [10]. Щоб витримати задану норму місячного робочого часу водіїв, на більшості транспортних підприємствах застосовують змінний графік роботи, що передбачає призначення протягом місяця на різні за змінністю виходи з різною тривалістю роботи [8].

При плануванні й організації праці водіїв до складу робочого часу включається [6, 10, 12, 39, 57, 59, 62]: час керування автотранспортним засобом на маршруті; час стоянки в місцях посадки і висадки пасажирів, час простою не з вини водія; час проведення медичного огляду водія перед виїздом на маршрут і після повернення тривалістю до 5 хвилин за зміну; час зупинок, передбачених графіком, для короткочасного відпочинку від керування автотранспортним засобом на маршруті і в кінцевих пунктах; час для огляду й технічного обслуговування транспортних засобів у проміжних і кінцевих пунктах маршруту; час проведення робіт з усунення технічних несправностей на маршруті, а також у польових умовах через відсутність технічної допомоги; інший час, передбачений законодавством.

Початком робочої зміни вважається момент явки до місця постійної роботи (до автотранспортного підприємства або до пункту зміни водіїв) за графіком (розкладом), а закінченням - момент здачі транспортного засобу на підприємстві або на пункт зміни водіїв. У випадку, якщо поїздка не відбулася, закінченням робочого дня вважається момент звільнення водія адміністрацією [62].

Фактично, за даними раніше проведених досліджень, у 57,4% водіїв автобусів тривалість робочої зміни складає 11 годин, а в 32,5% - більше 12 годин [45]. Практично аналогічні результати приведені у роботі [44]: у 44,1% водіїв робочий день перевищує 10 годин, а в 22,8% - 12 годин. Як відзначають дослідники, особливістю трудової діяльності водіїв автобусів є велика питома вага часу безпосереднього керування автомобілем стосовно загальної тривалості робочої зміни [45]. Він займає в середньому 9+1,4 години, що фактично складає увесь час роботи.

Припустима тривалість робочої зміни визначається тим моментом часу, коли відбувається значиме (в статистичному змісті) погіршення досліджуваних показників у порівнянні з тими, що були на початку фази стійкої працездатності операторів [53]. За рекомендаціями фізіологів час роботи повинен визначатися її інтенсивністю. Збільшення енерговитрат у 2 рази скорочує робочий час у 4 рази. При цьому, припустимий час роботи повинен бути зворотньо пропорційним частоті пульсу. При робочій частоті пульсу 100 ударів за хвилину тривалість робочого часу складає 8 годин, а при частоті пульсу 150 ударів у хвилину - тільки 2 години. Зі збільшенням фізичної працездатності людини збільшується припустима величина темпу роботи, щільність робочого часу й приріст робочого пульсу [54].

При визначенні гранично-припустимих норм тривалості роботи водія транспортних засобів дослідники приходять до різних висновків. На думку одних, середня тривалість робочої зміни, визначається виходячи з нормального числа робочих годин одного водія в даному місяці, їхньої кількості в бригаді, за якою закріплені автомобілі, загальна кількість робочих змін на закріплених транспортних засобах у даному місяці [60, 63]. Місячний баланс робочого часу повинний складати 178 годин [64], а при семигодинному робочому дні може коливатися від 155 до 185 годин [20]. При цьому нормована тривалість робочого часу водіїв за тиждень не повинна перевищувати граничної величини. При визначенні її величини дослідники наводять різні дані. В роботах [2, 6, 60] приводиться значення 40 годин на тиждень, а в роботах [12, 14, 32, 57, 63, 64, 65] - 41 година на тиждень. Середня тривалість робочого тижня, понад яку застосовується режим понаднормових робіт, не повинна перевищувати 48 годин [2].

На думку інших, час перебування за кермом не повинен перевищувати 7-8 годин на добу [39, 66, 67, 68]. Це правило поширюється на водіїв автобусів місткістю більше 9 чоловік, включаючи водія [66]. Керування власним автомобілем не повинне продовжуватися понад 7 годин і в деяких випадках - не більше 9 годин [68].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розробка розкладу руху транспортних засобів при організації пасажирських перевезень» автора Давідіч Ю.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тривалість праці й відпочинку водіїв при виконанні технологічного процесу перевезення пасажирів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Тривалість праці й відпочинку водіїв при виконанні технологічного процесу перевезення пасажирів
  • Фактори, що впливають на параметри технологічного процесу перевезення пасажирів

  • Функціональний стан організму водія та методи його оцінки

  • МЕТОДИКА РОЗРОБКИ РІВНОІНТЕРВАЛЬНОГО РОЗКЛАДУ РУХУ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ НА МАРШРУТІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ

  • Розрахунок потреби в транспортних засобах

  • Графоаналітичний розрахунок раціональних режимів роботи транспортних засобів на маршруті

  • Розробка розкладу руху транспортних засобів

  • ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ РОЗКЛАДУ РУХУ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ З УРАХУВАННЯМ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВОДІЇВ

  • Зміна стану водія при русі на перегоні маршруту

  • Вплив стану водія й умов руху на технічну швидкість транспортних засобів на перегоні маршруту

  • Зміна стану водія під час простою на кінцевій зупинці

  • РОЗРОБКА ПОКАЗНИКІВ РОЗКЛАДУ РУХУ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ НА МАРШРУТІ

  • Рекомендації з планування параметрів технологічного процесу перевезення пасажирів з урахуванням стану водія

  • Тривалість простоїв транспортних засобів у зупиночних пунктах

  • Рекомендації з організації роботи водія на маршруті з урахуванням закономірностей зміни його стану протягом робочого дня

  • Розробка розкладу руху транспортних засобів на маршруті з урахуванням стану водія

  • МЕТОДИКА РОЗРОБКИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО РОЗКЛАДУ РУХУ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ПРИ ПЕРЕВЕЗЕННІ ПАСАЖИРІВ

  • Оцінка нерівномірності пасажиропотоків

  • Складання диференційованого розкладу руху транспортних засобів на маршруті

  • Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"

  • Стаття 3. Основні принципи державної політики в сфері ліцензування

  • Стаття 6. Орган ліцензування

  • Стаття 8. Ліцензійні умови

  • Стаття 10. Документи, що подаються органу ліцензування для одержання ліцензії

  • Стаття 12. Особливості проведення конкурсу на отримання ліцензій для видів господарської діяльності, проведення яких пов'язане з використанням обмежених ресурсів

  • Стаття 14. Видача ліцензії

  • Стаття 15. Плата за видачу ліцензій

  • Стаття 17. Зміна даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії

  • Стаття 20. Нагляд і контроль у сфері ліцензування

  • Стаття 21. Анулювання ліцензії

  • Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті

  • Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту

  • Перевезення пасажирів автобусами

  • Нерегулярні перевезення

  • Перевезення ручної поклажі та багажу

  • Перевезення тварин на таксі здійснюється відповідно до вимог законодавства

  • Організація роботи автостанцій, продаж і переоформлення проїзних документів

  • Права та обов'язки учасників транспортного процесу

  • Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування

  • Визначення на конкурсних засадах підприємства (організації) для здійснення функцій робочого органу

  • Оголошення про проведення конкурсу на визначення автомобільного перевізника

  • Проведення конкурсу та визначення переможця

  • Фінансування проведення конкурсу й розгляд спорів