Також дослідники відзначають, що тривалість робочого дня водія може бути різною [8, 45, 48]. В роботі [8] наводяться дані, що тривалість зміни встановлюється рівною 7 годинам, але допускається відхилення від 3,5 до 8,5 годин, а у виняткових випадках і до 9,5 годин. Також приводяться рекомендації, згідно з якими робоча зміна водія не повинна продовжуватися більше 8 годин [12, 68]. Відхилення від даного правила припустимі тільки в тому випадку, коли введений 46-годинний робочий тиждень. Однак у будь-якому випадку робоча зміна не повинна продовжуватися більш 11 годин, а наступна - більше 8 годин [68].
Щоденна тривалість керування транспортним засобом протягом періоду щоденної роботи не може перевищувати 9 годин на день [2, 6, 20, 60] і 48 годин на тиждень, а в умовах гірської місцевості під час перевезення пасажирів автобусами габаритною довжиною понад 9,5 м - 8 годин [6, 60].
Фізіологи відзначають, що при нормальній тривалості робочого тижня можлива 12 годинна робоча зміна [54]. В якості граничної для водіїв дослідники рекомендують тривалість робочого дня 11-12 годин [12, 48]. При цьому необхідно враховувати, яким чином і скільки водіїв закріплено за автомобілем, за яким тижневим графіком працює водій. Якщо за розкладом передбачається рух транспортного засобу більше 12 годин на добу, то після закінчення цього часу його повинен обслуговувати інший водій [12]. При міжміських перевезеннях тривалість робочого часу може складати при узгодженні з профспілковою організацією до 10 годин [59]. Тривалість робочої зміни більше 10 годин не може бути встановлена водіям зі стажем керування менше 3 років або у випадку заборони цього за медичними показниками [60].
В роботі [44] визначена оптимальна, допустима й граничнодопустима тривалість роботи на маршруті водія пасажирського автотранспорту. Вони складають відповідно: для міських перевезень - 6, 8 і 10 годин, для приміських перевезень - 6-7, 8 і 10 годин.
У деяких роботах дослідники наводять дані, що час щоденної роботи водіїв при шестиденному тижні не повинен перевищувати 7 годин, а напередодні вихідних днів - 6 годин [2, 10, 12, 39, 57, 60, 63, 64]. Інші відзначають, що при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 36 годин, 4 години при тижневій нормі 24 години [61]. Графіки робіт водіїв з тривалістю зміни більше 7 годин на добу повинен вводити керівник автотранспортного підприємства за узгодженням із профспілковою організацією [12].
У передсвяткові дні тривалість роботи водіїв скорочується на 1 годину [10, 12, 57, 63]. При роботі в нічний час з 22 до 6 години встановлений час роботи за зміну також повинен скорочуватися на 1 годину [10, 57, 59, 61, 63]. При цьому, деякі дослідники відзначають, що у випадку, коли це необхідно за умовами виробництва, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем, тривалість нічної роботи зрівнюється з денною [57].
При п'ятиденному робочому тижні тривалість зміни повинна встановлювати 8 годин 15 хвилин у звичайні дні, 8 годин у передвихідні дні і 7 годин 15 хвилин у передсвяткові дні [10, 39, 61]. За даними робіт [2, 60] при такій організації роботи тривалість щоденної роботи не може бути більше 8 годин у звичайні дні, 7 годин у передсвяткові, 5 годин напередодні вихідних.
При роботі водіїв через день із двома робочими днями й третім вихідним її тривалість може складати 8-12 годин [39]. Для водіїв, які працюють у особливих умовах, встановлюється ненормований робочий день [10, 39]. Інші дослідники визначають, що безперервне водіння автобуса допускається не більше 3 годин за даними [68] і 5 годин за даними [12, 64, 71]. При цьому період керування вважається безперервним, якщо не було перерви принаймні протягом 30 хвилин за даними [71].
При підсумованому обліку робочого часу тривалість робочої зміни водіїв може встановлюватися до 10 годин [2, 26, 57, 60, 61, 63]. У роботі [14] відзначається, що в цьому випадку дана тривалість повинна бути не більше 10 годин. У інших роботах наведено дані, що за дозволом профспілкових організацій вона може бути збільшена до 12 годин з дотриманням нормального числа робочих годин за обліковий період [26,
57, 61, 63]. У роботах [60, 64] надано уточнення, що 12 годин щоденної роботи можливо тільки у випадку, якщо загальна тривалість керування транспортним засобом протягом періоду щоденної роботи не перевищує 9 годин. При підсумованому обліку робочого часу не більше двох разів на тиждень щоденна тривалість керування автомобілем може бути збільшена до 10 годин [2]. При цьому сумарна тривалість керування автомобілем за два тижні підряд не повинна перевищувати 90 годин. Для водіїв автомобілів, зайнятих перевезенням пасажирів у курортній місцевості в літньо-осінній період і на інших перевезеннях, пов'язаних з обслуговуванням сезонних робіт, за узгодженням з профспілковими організаціями може встановлюватися обліковий період від одного до шести місяців [57].
При багатозмінній роботі необхідно прагнути до того, щоб якнайменше людей починало і закінчувало роботу в період з 2 до 5 години. При роботі в дві зміни першу необхідно починати о 7 годині, а другу закінчувати не пізніше 24 години [32].
До понаднормових робіт водії можуть залучатися тільки з дозволу профспілкової організації [63]. Фактично, дослідження показали, що 87,3% водіїв автобусів залучаються до понаднормових робіт, причому в 20,7% вони складають 40 годин і більше на місяць [45]. За даними інших дослідників, 71% водіїв щомісяця беруть участь у понаднормових роботах [44]. При підсумованому обліку робочого часу понаднормова робота протягом дня разом з роботою за графіком не повинна перевищувати 12 годин [57]. Регламентована тривалість даних робіт повинна складати не більше 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік [57, 61, 63]. В іншому джерелі відзначається, що ця тривалість не може перевищувати 75 годин на рік при підсумованому обліку робочого часу і 100 годин на рік у випадку використання щотижневої норми тривалості робочого часу [60].
Крім робочого часу зміна добового циклу людини містить у собі такі важливі елементи повсякденного життя, як харчування, відпочинок і сон.
Утома, недосипання, почуття голоду самим безпосереднім чином відбиваються на працездатності водія і помітно знижують її [72]. Істотний вплив на працездатність водіїв робить порушення ритму відпочинку, особливо нічного сну [45]. Відповідно до діючого законодавства, водіям, окрім часу роботи, плануються: перерви протягом робочої зміни для відпочинку й харчування; щоденний і щотижневий відпочинок; відпочинок у святкові дні; щорічна основна й додаткова відпустка; відпочинок у інших випадках, передбачених законодавством [10, 14, 15, 57, 60]. Тривалість відпочинку повинна задовольняти дві умови: бути достатньою для відновлення працездатності і можливості повторної роботи; зберігати робочий стан. З позицій фізіології відносний час відпочинку на одиницю часу роботи тим більше, чим вище темп роботи і чим менший невикористаний резерв підвищення темпу роботи. Скорочення періодів роботи зменшує припустиму величину часу на відновлення працездатності. Сумарне відновлення функцій тим більше, чим більша кількість періодів відпочинку при незмінній його тривалості [54]. Фахівцями з фізіології і психології праці були розроблені різні методи планування кількості періодів для відпочинку і їхньої тривалості. Так, один метод припускає норму часу на відпочинок визначати в залежності від сили й тривалості дії кожного фактора умов праці. Відповідно до іншого методу, загальний час відпочинку встановлюється в процесі виробничого експерименту шляхом порівняння ефектів різних режимів відпочинку. Наступний метод полягає у визначенні часу на відпочинок на основі фізіологічних характеристик. При цьому пропонуються різні принципи. Так, одні дослідники пропонують припиняти роботу, як тільки досягається визначений рівень напруженості конкретної фізіологічної функції. В більшості випадків як показник використовують частоту пульсу, гранична величина якого визначається в 60-100 ударів [54]. Використовуючи даний підхід, фізіологами була визначена залежність між робочою частотою пульсу працівників і тривалістю робочого часу [54, 73].
Іншим, найбільш прийнятим, критерієм гранично допустимого рівня навантаження на організм дослідники вважають середню частоту пульсу за зміну, включаючи періоди роботи й відпочинку. Для визначення додаткової тривалості відпочинку при важких роботах пропонують використовувати показник енерговитрат, при цьому оптимальними вважаються витрати енергії за хвилину на рівні 4 кілокалорій. Ще один метод визначення часу на відпочинок базується на обліку часу відновлення фізіологічних функцій до вихідного рівня. Однак, на думку дослідників, не зовсім коректно при всіх видах робіт орієнтуватися на одну фізіологічну функцію. Найбільш обґрунтованим вважається метод визначення загального часу відпочинку за показниками стомлення й умов праці [54], заснований на встановленій залежності загального часу відпочинку від показника стомлення [54, 74]. Виявлення кореляції між показником стомлення й умовами праці дозволило розробити метод визначення часу на регламентовані перерви, відповідно до якого кожен фактор умов праці оцінюється за відповідними критеріями 1-4 балами, що потім сумуються. З використанням даної суми за емпіричною формулою визначається час відпочинку. Крім часу на відпочинок, при усіх видах робіт повинен встановлюватися час на природні потреби в розмірі 10-15 хвилин за зміну [54].
Велике значення для збереження здоров'я водіїв і підтримки високої працездатності має організація регулярного й раціонального харчування [67]. Дослідники відзначають, що в 52,1% водіїв автобусів загальна тривалість перерв для відпочинку не перевищує 5 хвилин на день [44]. Фізіологи рекомендують перерви на обід встановлювати в середині зміни або з відхиленням від неї в межах однієї години. При цьому нормальна тривалість обідньої перерви повинна складати 40-60 хвилин [54]. При визначенні часу призначення й тривалості обідніх перерв водіїв рекомендації дослідників також не завжди збігаються. Одні дослідники визначають, що перерва для відпочинку й харчування надається тривалістю не більш 2 годин, як правило, в середині робочої зміни, але не пізніше, ніж через 4 години після початку роботи [2, 10, 14, 57, 61]. В роботі [59] визначається мінімальна тривалість такої перерви в 15 хвилин. Відзначається, що час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього розпорядку, а їхня кількість залежить від тривалості зміни [10, 14, 57, 61]. Інші рекомендують планування обіду через 4 години після початку роботи [63, 64]. При цьому його тривалість повинна складати від 30 хвилин до 2 годин. На думку третіх, обідня перерва найбільш доречна через 3,5-4 години роботи, тому що в цей час відзначаються перші ознаки стомлення [49]. При цьому оптимальна тривалість перерви повинна складати 45-60 хвилин за умови, що у водія буде можливість прийняти їжу за перші 20-25 хвилин, а час, що залишився, використовувати для відпочинку. У випадку визначення графіком тривалості щоденного робочого часу більше 8 годин, водієві може надаватися дві перерви для відпочинку й харчування тривалістю не більше 2 годин [2, 57, 60, 61, 67]. Також можлива різна тривалість перерв для відпочинку й прийняття їжі в залежності від режиму роботи водія. При щоденному режимі краща тривалість 0,5 години (від 0,25 до 1 години), при змішаному режимі - 1 година (від 0,5 до 2 годин) [28].
У роботі [8] визначено, що обідня перерва повинна призначатися приблизно в середині зміни і знаходитися в межах від 0,5 до 2 годин, при цьому допускається зменшення обідньої перерви до 10 хвилин. Причому, обідні перерви тривалістю більше 10 хвилин не зараховуються в робочий час, а тривалістю до 10 хвилин - зараховуються. Дослідники в роботі [57] відзначають, що час початку і закінчення перерви може визначатися самим водієм, виходячи з конкретних умов виробництва.
Крім перерв на обід, раціональний внутрішньозмінний режим праці і відпочинку містить у собі регламентовані перерви на відпочинок. Фізіологами доведено високу ефективність періодів відпочинку тривалістю 1-2 хвилини після тривалості роботи 6-15 хвилин. Для нервовонапружених робіт тривалість безперервної роботи не повинна перевищувати 15 хвилин, а тривалість відпочинку - 2-5 хвилин [54]. При точних і монотонних роботах рекомендуються короткі, 3-5 хвилинні перерви, що влаштовуються досить часто, наприклад, щогодини [51].
Відсутність необхідності в перервах при русі менше 3 годин відзначається авторами в роботах [64, 68]. При русі від 3 до 5 годин щогодини необхідно зупинятися на 5 хвилин, а після другої і четвертої години робити більш тривалу зупинку з невеликим прийомом їжі [64, 68]. Інші дослідники наводять дані, що при керуванні транспортним засобом до 5 годин, після 2 годин безперервного руху автобуса необхідно передбачати 5 хвилин відпочинку, а в наступні 2 години - 10 хвилин [12]. При русі більше 5 годин - через годину необхідна 5 хвилинна зупинка. Після другої і третьої години більш тривалі зупинки з прийомом їжі, а після четвертої години - тривала перерва не менше 30 хвилин [68].
У роботі [11] на кожен вихід на лінію тривалістю більше 5 годин пропонується передбачати перерву 0,5 години, а для більш тривалих виходів час на перерви пропонується розраховувати з урахуванням цієї величини, виходячи з необхідного часу роботи випуску й тривалості робочої зміни за винятком підготовчого часу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розробка розкладу руху транспортних засобів при організації пасажирських перевезень» автора Давідіч Ю.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тривалість праці й відпочинку водіїв при виконанні технологічного процесу перевезення пасажирів“ на сторінці 2. Приємного читання.
