Розділ «9. ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ»

Щодо управління матеріальними запасами метод ABC – спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розбитті номенклатури N, реалізованих товарно-матеріальних цінностей на три нерівнопотужні під множини А, В і С на основі деякого формального алгоритму [1].

Для проведення АВС-аналізу необхідно:

1) встановити вартість кожного товару (за закупними цінами);

2) розташувати товари за зменшенням ціни;

3) знайти суму даних про кількість і витрати на придбання;

4) розбити товари на групи залежно від їх питомої ваги в загальних витратах на придбання.

Залежно від витрат товарні запаси поділяються на три групи – А, В, С за їх питомою вагою в загальних витратах на придбання. Однак розподіл не обов'язково відбувається на три групи, число груп та їх межі вибираються довільно. Найбільш розповсюдженою є така класифікація:

Група "А": найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно 75-80 % загальної вартості запасів, але вони становлять лише 10-20 % загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні.

Група "В": середні за вартістю товари, їх частка в загальній сумі запасів становить приблизно 10-15 %, але в кількісному відношенні ці запаси складають 30-40 % продукції, яка зберігається.

Група "С": найдешевші. Вони становлять 5-10 % від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40-50 % від загального обсягу зберігання.

Аналіз ABC показує значення кожної групи товарів. Зазвичай на 20 % всіх товарів, які знаходяться в запасах, припадає 80 % усіх витрат. Виходячи з цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації під час планування та контролю.

Аналіз ABC дозволяє класифікувати асортиментні одиниці за їх вартістю. Принцип диференціації асортименту в процесі аналізу XYZ інший – тут весь асортимент поділяють на три групи залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування [2, 3, 12, 14].

У групу "X" включають товари, попит на які рівномірний або може незначно коливатися. Обсяг реалізації за товарами, включеними в дану групу, добре передбачається.

У групу "Υ" включають товари, які споживаються в обсягах, що коливаються. Зокрема, в цю групу можуть бути включені товари із сезонним характером попиту. Можливості прогнозування попиту за. товарами групи "Υ" – середні.

У групу "Ζ" включають товари, попит на які виникає лише епізодично, будь-які тенденції відсутні. Прогнозувати обсяги реалізації товарів групи "Ζ" складно.

Ознакою, на основі якої конкретну позицію асортименту зараховують до групи X, Υ або Ζ, є коефіцієнт варіації попиту (ν) за цією позицією [2, 3, 12, 14]:

де хі – і-те значення попиту за оцінюваною позицією; хс – середнє значення попиту за оцінюваною позицією за період n; n – величина періоду, за який зроблено оцінку.

Значення коефіцієнта варіації змінюється в межах від нуля до нескінченності. Поділ на групи X, Υ або Ζ може бути здійснений на основі алгоритму:

1) група X – інтервал 0 ≤ ν ≤ 10 %;

2) група Υ – інтервал 10%≤ν≤25%;