Розділ «Народи »

Глянь, проходить Француз, той, що має сто мислей на мить,

Що, здається, недбалий, а бистрий, як яструб,

Завжди скритий, зухвалий, а в пристрасті й смерті — мистець.

Ось Англієць, що любить ходить над проваллям,

Аж над ним він дорогу собі протоптав,

У холодній скаженості дивний творець ясних мрій.

Ось Германець, лунатик у знаках і маршах,

Все хотів би назвать він, з усім би хотів закінчить,

Все забрав би в касарні, а ні! — в хороводи важкі.

Ось і ти став і дивишся гнівно. Пізнай їх.

Кожен з них є собою, а ти — Українець.

Глянь, Словак завжди — з дзеркалом.

Він говорить про себе.

Поправляється вічно (чи враження є?),

Він маячить з уклоном, він з дрібниці — під небо,

В тьмі задушить, поссе, — но, і знову своє.

А — Москвин той — як з лісу, кричить — як з болота,

То безецний і голий, то — тхір, от як мить!

То надмірна в нім вірність, то — бунт. В нім охота