Розділ «Святе народів серце, о Вітчино...»

Святе народів серце, о Вітчино

Всетерпеливая, мов батьківська земля,

І скрізь непризнана, хоч із глибин Твоїх

Своє найкраще мають чужоземці;

Вони збирають мислі, жнива духу Твого,

Охочі рвати кетяги винові,

Щоб потім висміять тебе, лозо, що неформена,

Що, тремтячи в основах, дико в’єшся;

Ти, земле Генія, що вище і поважне,

Любові земле! Я є Твій тепер,

Хоч часто гнівався, ридаючи, що Ти

У соромі душі зрікаєшся своєї.

(Гельдерлін, 1799)

(1927)