Розділ «Зайди»

Прийшли чужинці у село масними,

Прийшли, накрали й станули непишні, —

Щось дивного, незгідливого з ними

Було в цих білих хатах, цвіті вишні,

У цих тополях, що — немов сторожа,

У дивних жартах, що для них — подзвінням:

І молодиця, що всміхалась гожо,

Здавалось їм, закидала б камінням.

Вітали їх уклоном, часом низьким,

Селяни простодушні, балакучі,

А у провулочках — набитії обрізки,

І погляд темний, ненависті туча.

То не «ізба». Весела, чиста хата,

Здавалося, причаїлась і ждала.

І ждали теж вони... куль?.. гасла?.. чи кинджала?..

...І сонце їм світило, мов крізь ґрати...

(1931)