Розділ «VIII»

— Брешеш, брешеш, як стара собака! Та й брехати добре не вмiєш! У тебе й до того розуму та хисту нема, — кричала Мелашка.

— В тебе вже розуму, як у дiрявому горшку; стiльки, як у твоєї свекрухи! — кричала Мотря, взявшись за два кiлки i висунувшись у Лаврiнiв двiр.

— Що я тобi винна, що ти мене потрiпуєш? — крикнула Кайдашиха i кинулась до тину так швидко, що Мотря покинула кiлки i оступилась од тину.

— Оддайте менi коня! — крикнув Карпо пiсля всього, — бо як не оддасте, то я й сам вiзьму!

— Ба не вiзьмеш! Оддай перше кабана та ще й доплати, — обiзвався Лаврiн.

— А завiщо я буду тобi платить? Твої свинi скакають у мiй город, а моя коняка вскочила в твiй! Оддай коня, бо пiду з дрючком одпирати хлiв, — гукнув Карпо.

— Ба не оддам! Про мене, йди в волость позивати, — кричав Лаврiн.

Карпо стояв блiдий, як смерть. В його головi трохи шумiла горiлка. Вiн вхопив дрючка, скочив через тин i кинувся до хлiва. 3 хлiва в дiрку, вище од дверей, виглядала смирна коняка з добрими очима. Bci в дворi стояли та мовчки дивились на Карпа; вci боялись його зачiпати, бо знали, що вiн не спустить, як розлютується. Одна баба Кайдашиха кинулась до хлiва й заступила дверi.

Карпо вхопив матiр за плечi, придушив з yciєї сили до хлiва i крикнув як несамовитий:

— Нате, їжте мене, або я вас з'їм!

Карпо затрусив матiр'ю так, що легенький хлiв увесь затрусився. Баба заголосила, випручалась та навтьоки з двору. Карпо погнався за нею з дрючком. Але стара була прудка i так покатала з двору, як мала дiвчина. Важкий Карпо в здорових чоботях нiяк не мiг догнать матерi.

— По спинi лупи її! Виколи дрючком їй друге око! — кричала з двору Мотря.

Лаврiн з Мелашкою побiг слiдком за Карпом оборонять матiр.

Кайдашиха побiгла з гори i добiгла до ставка. Карпо наздогнав її. Вона вже чула над головою дрючка i з переляку вскочила у ставок, не пiднявши подола. Карпо добiг до води та й спинивсь.

— Не так шкода менi матерi, як шкода чобiт! — гукнув вiн на березi.

— Гвалт! Рятуйте, хто в бога Bipyє! Ой, утопить мене, — кричала баба, стоячи по колiна в водi.

— Та не втопишся, бабо, бо навiть i серед ставка старiй жабi по колiна, — сказав один чоловiк, що напував воли.

Карпо плюнув у воду, вернувся додому та й пiшов у клуню спати. Кайдашиха вилiзла з води мокра до самого пояса i заляпана по саму шию та й побiгла просто до священика. Вона йшла через село й голосила та жалiлась людям на сина, на Мотрю.

Лаврiн, Мелашка, їх дiти i юрба людей — всi йшли слiдком за бабою через село. Кайдашиха прийшла до священика i почала плакати та жалiться на Карпа i на Мотрю.

— Батюшко! Зосталась я сиротою, i нема кому за мене оступитись. Мотря вибила менi око, а Карпо трохи мене сьогоднi не втопив.