Золотий жук

— Як?.. Провчити?.. Ні, Юпітере, не будь надто суворим з бідолахою, не бий його, він цього не перенесе. Скажи краще ось що: як вважаєш, що викликало його недугу або, вірніше, цю дивну поведінку? Чи не трапилася з ним якась неприємність з тих пор, як я приходив до вас?

— Ні, маса, після того дня нічого страшного не трапилося. А ось раніше трапилося. Саме в той день трапилося.

— Як? Що ти маєш на увазі?

— Відомо, масса, що! Кузьку!

— Що?

— Жука. Лячно мені, що золотий жук укусив маса Віл у голову..

— Які ж підстави у тебе, Юпітере, для цього припущення?

— Клішні, ось які, маса, до того ж ще й щелепи. У житті не бачив ще такого звіра, ногами він штурхається, як коняка, й кусає все, що вхопить. Маса Віл впіймав його, та одразу ж й випустив. Ось тоді воно його мабуть й вкусило. Жуйки у цієї тварюки страшенні! Тому голіруч я його не взяв, а впіймав у клаптик папірця. Загорнув його в папірець і краєчок засунув йому в пащу — от як справа.

— І ти думаєш, що твого господаря справді вкусив жук, і тому він і занедужав?

— Щоб мені пропасти, саме через це. І уві сні він бачить золото, бо золотий жук його вкусив.

— Але звідки ти знаєш, що йому сниться золото?

— Звідки я знаю? Бо він бурмоче про це крізь сон, звідти й знаю.

— Добре, Юпі, може ти й правий. Але яким щасливим обставинам я зобов'язаний честі твого сьогоднішнього візиту?

— Як ви кажете, маса?

— У тебе із собою якась депеша для мене від містера Леграна?

— Ні, масса, депеші ніякої немає, тільки оцей лист, — і Юпітер вручив мені записку наступного змісту:

«Дорогий N

Чому ви перестали бувати у нас? Невже ви прийняли близько до серця якусь мою мимовільну різкість? Ні, мені не хоче вірити у таке.

За той час, що ми з вами не бачились, у мене з’явилась одна турбота. Хочу вам дещо розповісти, але не знаю, як почати, і навіть чи варто взагалі починати.

Останнім часом я трохи хворію, і мій бідний старий Юп набридає мені своєю надмірною турботливістю. Вчора, уявіть, він приготував величезного дрючка, щоб побити мене за те, що я втік від нього й провів день solus, у повній самітності, серед пагорбів, на материку. І воістину, мабуть лише мій хворобливий вигляд урятував мене від нагінки.