Розділ «Лірика»

В новім житті тобі сторицею воздасться».

І я віддав своє земнеє щастя,

Взамін узявши перепустку в рай.

«Віддай мені коханую Лауру,

Всі радощі твої!

Там, за могилою, не знатимеш ти журу».

Живцем із серця вирвав я Лауру

І, плачучи, віддав її.

«Пусті обіцянки! — сміялись мудрі люди. —

Навіщо вексель мертвяку?

Як прийде плати строк — тебе уже не буде...

Тиранів найманка, майстерниця облуди

Дає за дійсність вигадку пласку».

Яке вже там по смерті воскресіння,

Яка там вічність? То усе мана,

Усе примарні, злуднії видіння,

Породження тривожного сумління,

Фантасмагорія страшна.

То мумія часу, яку гробниця криє,

Життя подоба нежива,