Розділ «Лірика»

Візьми мої на щастя привілеї,

Не користав я з грамоти цієї —

Блаженства я в житті не знав.

До тебе я, володарко таємна,

Звертаюся в сльозах...

Там всіх нас вістка тішила приємна,

Що тут відплатниця недремна

Стоїть при судних терезах.

Тут, кажуть, праведних чекає просвітління,

А грішних муки ждуть страшні.

Дається тут спасіння за терпіння,

З’ясовуються тайни провидіння,

Рахунки зводяться земні.

Тут знайде рідний край вигнанець витривалий,

Скінчиться шлях тернистий і важкий...

Там Правда, що її святою називали,

Та мало знали, більше уникали,

Моє життя рвучке тримала за віжки:

«Віддай мені своє земнеє щастя

І молодість віддай!