Розділ «Лірика»

Години біжать... Як я не верну

До міста в час надвечірній —

Загине товариш мій вірний».

Та буря ще дужче лютує-реве,

Шаліє у дикім свавіллі,

Години ж летять, як хвилі...

І кинувсь Дамон у виття штормове,

Напружує сили, на той бік пливе,

Долаючи острах і втому...

І зглянувся бог на сірому.

Він вибрів на берег, та тут — о жах! —

На нього зненацька вдаряє

Із гаю добичників зграя.

Набігли з киями, з ножами в руках,

Загородили мандрівнику шлях —

Нова, страшна перепона...

Аж серце упало в Дамона.

«Чого вам треба? — він глянув навкруг. —

Я маю одну тільки душу

Й цареві оддать її мушу!