Розділ «Підпори суспільства»

Б е т т і. Гаразд, я приведу його. Пане Крап…

Щось тихо каже йому, і він виходить через терасу. Під час наступної сцени всі транспаранти і вогні в саду й на вулиці поступово гаснуть.

Б е р н і к (стиха). Спасибі тобі, Лоно. Ти врятувала для мене і в мені все, що було кращого.

Л о н а. А чого ж я добивалась?

Б е р н і к. Правильно чи ні?… Я все ще не до кінця зрозумів тебе.

Л о н а. Гм…

Б е р н і к. Значить, ти не із ненависті? Не заради помсти?… Навіщо ж ти приїхала?

Л о н а. Стара дружба не іржавіє.

Б е р н і к. Лоно!

Л о н а. Коли Йоган розповів мені про ту брехню, я заприсяглася, що герой моєї юності знов постане переді мною чесним і правдивим!

Б е р н і к. Я погана людина! Чим я заслужив це від тебе?

Л о н а. Ну, якби ми, жінки, питали про заслуги, Карстене!…

Е у н е входить у сад з У л а ф о м.

Б е р н і к (кидаючись до нього). Улафе!…

У л а ф. Тату, даю тобі слово ніколи більше…

Б е р н і к. Не тікати?

У л а ф. Так, так, даю тобі слово, тату!

Б е р н і к. І я даю тобі слово, що ти ніколи більше не матимеш причин для цього. Учись і рости собі не як мій спадкоємець, а просто як майбутня людина, що знайде своє завдання у житті.

У л а ф. І ти дозволиш мені бути, ким я хочу?

Б е р н і к. Дозволю.