Розділ «Частина четверта»

Санітар кивнув.

Харрі випростався на весь зріст:

– Може так бути, що дехто, хто має доступ до цих приміщень, привезе сюди ввечері якесь тіло, повісить на нього бирки з фіктивним номером і перебуватиме у відносній упевненості, що ніхто нічого не помітить?

Кай Робьоле завагався, почухав потилицю, подлубався у вусі.

Харрі переступив з ноги на ногу. Гольм відкрив було рота.

– Узагалі, – сказав Робьоле, – цьому вашому «дехто» навряд чи щось завадить.

– У такому разі я хотів би поглянути на тіла.

Робьоле підвів здивовані очі на поліцейського:

– Тут? Зараз?

– Давайте почнемо з дальнього правого.

– Мабуть, тоді мені треба зателефонувати й отримати дозвіл.

– Якщо ви хочете затримати розслідування вбивства – телефонуйте.

– Убивства? – зіщулився Робьоле.

– Чули про Сніговика?

Робьоле нерішуче покліпав очима, потім підійшов до підйомника, прилаштував два міцних гаки до петель на резервуарі і натис кнопку на пульті керування. Ланцюг, брязкаючи, поповз угору, кришка резервуара піднялася. Харрі та Гольм не зводили з неї очей. До зворотного боку кришки були припаяні дві горизонтальні пластини та одна вертикальна, по обидва боки від якої лежали білі голі тіла. Трупи були схожі на ляльок, і це враження підсилював чорний трикутний отвір, який був у кожного на стегні. Коли тіла піднялися на достатню висоту, Робьоле натиснув «стоп». У тиші, що запанувала, чулося, як стікає з трупів розчин. Капання луною розносилося в приміщенні.

– Ну? – запитав санітар.

– Немає, – сказав Харрі, – далі.

Вони продовжили. Із наступного резервуара з’явилося ще чотири тіла.

Харрі похитав головою.

Коли підняли тіла з третього резервуара, Харрі відсахнувся. Робьоле, який помилково витлумачив його реакцію як жах, вдоволено посміхнувся.