Розділ «Частина четверта»

– Я теж так думав. А Гуннар Хаген сказав, що самі японці цього слова ніколи не вживають, це якась помилка американських шифрувальників. Камікадзе – це назва тайфуну, який врятував японців, коли вони воювали з монголами колись там в одинадцятому сторіччі. Перекладається, як «вітер Божого провидіння». Поетично, правда?

Харрі не відповів.

– І тепер нам потрібен такий вітер, – сказав шеф.

Харрі повільно кивнув. Він зрозумів.

– Тобто хтось має взяти на себе провину за те, що Катрину Братт взяли до поліції? І не розкусили? Коротше, за все це лайно? – назвав речі своїми іменами Харрі.

– Звісно, мені ніяково від того, що я змушений тебе прохати про це. Особливо через те, що я прошу врятувати і мою шкуру. – І начальник Поліцейського управління знову перевів погляд на місто. – Мурашник, Харрі. Вічний мурашник. Сумлінна праця, лояльність, самозречення – усе це потрібно тільки в мурашнику.

Харрі провів долонею по обличчю. Зрада. Кинджал у спину. Боягузтво. Він намагався проковтнути лють. Переконати себе, що начальник має рацію. Кимось треба жертвувати, причому провина має залишитися на якомога нижчій сходинці поліцейської ієрархії. Доволі логічно. От лише треба встигнути спочатку допитати Катрину Братт.

Харрі випростався. Він навіть відчував певне полегшення, бо давно знав, що з цим треба покінчити. Так давно, що встиг із цим змиритися. Так полишали сцену його колеги з товариства мертвих поліцейських: без фанфар, без почестей, залишивши за собою тільки пошану тих небагатьох, хто знав їхнє нутро. Мурашник…

– Я розумію, – погодився Харрі. – Ви тільки проінструктуйте мене, що конкретно я маю сказати. Але, гадаю, ми в будь-якому разі маємо оголосити про прес-конференцію, яка відбудеться за кілька годин, коли у нас буде більше інформації.

Начальник управління похитав головою:

– Ти не розумієш, Харрі.

– У справі виникли нові обставини…

– Але про це доповідатимеш не ти.

– Ми перевіримо… – Харрі затнувся. – Що ви сказали?

– Пропозиція була саме такою, але Гуннар Хаген з нею не погодився і вирішив взяти усю провину на себе. Він зараз у себе в кабінеті пише пояснювальну. Я хотів тебе про це повідомити, щоб ти все знав до початку прес-конференції.

– Хаген? – перепитав Харрі.

– Чудовий солдат, – відповів шеф і ляснув Харрі по плечу. – Я поїхав. Прес-конференція о восьмій у великій залі, зрозумів?

Харрі подивився на спину, що віддалялася, аж тут у кишені завібрував мобільний. Він поглянув на дисплей, щоб вирішити, чи варто відповідати.

– Love me tender, – сказав Гольм у слухавку. – Я в Інституті судової медицини.

– Що у тебе?