Розділ «Частина четверта»

– Поки що все вірно. Що іще?

– У Арве Стьопа ти кидаєш пальто у воду, а сама тікаєш дахами. Отже, за логікою, якщо ти підкладаєш мобільний у поїзд, який рухається на схід, сама ти вирушаєш на захід.

– Браво. Ну і як я сюди дісталася?

– Не літаком. Ти розуміла, що аеропорти під наглядом. Гадаю, ти підклала мобільний до поїзда на Центральному вокзалі заздалегідь, щоб мати змогу дістатися до автобусної станції та сісти на найраніший рейс. Гадаю, ти добиралася на перекладних. Пересідала з одного автобуса до іншого.

– Експрес до Нотоддена, – підтвердила Катрина, – звідти рейсовим автобусом до Бергена, але зійшла у Воссе, купила одежу. Потім на рейсовому до Ітре-Арна, а звідти місцевим автобусом до Бергена. Заплатила якомусь рибалці, і він привіз мене сюди, на острів. Непогана мандрівочка, Харрі.

– Здогадатися було неважко. Ми з тобою такі схожі.

Катрина закивала головою:

– Якщо ти був такий упевнений в цьому, чому приїхав сам?

– Я не сам. Мюллер-Нільсен зі своїми людьми на катері вже близько.

Катрина засміялася. Харрі ледь помітно посунув руку до кишені з револьвером.

– Я згодна, ми схожі, Харрі. Але коли треба брехати, тут я вправляюся набагато краще за тебе.

Харрі ковтнув слину. Рука була крижана – пальці можуть не послухатися.

– Авжеж, – погодився він. – І з убивствами також.

– Он як? А сам, схоже, збираєшся мене вкопати? Бачу, руку до кишені тягнеш. Ану вставай, знімай куртку! Повільно. Кидай її сюди!

Харрі вилаявся, але послухався. Куртка зі стукотом упала на палубу біля її ніг. Катрина, не відводячи очей від Харрі, жбурнула її за борт.

– Тобі все одно час уже купити нову, – сказала вона.

– Гм… Щоб пасувала до морквини, яку ти засунеш мені до пащеки? – поцікавився Харрі.

Катрина знічено моргнула, і Харрі помітив у її погляді щось схоже на замішання.

– Слухай, Катрино. Я прийшов допомогти тобі. Тобі потрібна допомога. Ти хвора, Катрино. Ось чому ти скоїла всі ці вбивства.

Катрина повільно похитала головою і показала на берег: