Розділ «Частина четверта»

– Якщо виявиться, що Стьоп – батько Юнаса та близнючок, ми в понеділок почнемо брати проби в решти.

– Ти хочеш сказати, що Стьоп… робив дітей по всій Норвегії? Різним жінкам? А потім їх убивав після того, як вони народять?

Харрі знизав плечима.

– Але навіщо? – не розуміла вона.

– Якщо я маю рацію, то йдеться, звісно, про божевільного, так що про мотиви можна тільки здогадуватися. Тому що в діях божевільних часто простежується чітка логіка при невірному посиланні. Ти чула про тюленів?

Катрина похитала головою.

– Вони здійснюють холодні й прораховані вбивства, – сказав Харрі. – Після того, як самиця народить дитинчат і в неї починається наступне парування, самець намагається її вбити, бо знає, що з ним вона більше не паруватиметься, і хоче зробити так, щоб у його власних дітей більше не з’явилося конкурентів.

Судячи з обличчя Катрини, їй було складно зрозуміти ці заплутані тюленячі стосунки.

– Збожеволіти можна, – нарешті сказала вона, – але я навіть не знаю, що гірше: думати, як тюлень, чи вірити, що інші можуть думати, як тюлень.

– Я ж казав… – Харрі підвівся, і його коліна голосно хруснули. – Це навіть ще не версія.

– Брешеш. – Вона поглянула на нього знизу вгору. – Ти цілком упевнений, що їхній батько – Арве Стьоп.

Харрі криво посміхнувся.

– Ти так само божевільний, як і я, – посміхнулася вона йому у відповідь.

Харрі пильно подивився на неї:

– Ходімо. В лабораторії чекають на проби.

– У суботу ввечері? – здивувалася Катрина. – Що в них, ніякого особистого життя?

Вони віддали пакетики до лабораторії, де їм пообіцяли дати відповідь сьогодні ввечері, у крайньому разі – завтра рано-вранці. Харрі підвіз Катрину додому на Сейльдуксгата.

– У тебе у вікнах знову темно, – помітив він. – Ти що, живеш сама?

– Така розкішна жінка, як я? – посміхнулася вона, відчиняючи двері. – Ніко5ли.

– Гм. А чому ти не захотіла, щоб я розповів твоїм колишнім колегам в Бергені, що ти тепер працюєш в Осло?